Садиба Попова – розкішний палацово-парковий комплекс у райському куточку козацьких степів (фото)

3
4 895

Свого часу замок у Василівці був одним із найбільших і найгарніших в Україні. Садово-парковий комплекс вражав своєю розкішшю. Неймовірно мальовнича і багата дика природа довкола дивовижно поєднувалась із красивою архітектурою будівель. Василь Попов вирішив спорудити свій палац саме на землях Великого Лугу. Аби погостювати тут, вельможі різних рівнів і навіть члени царських родин приїжджали у Василівку.

Великий Луг

Територія Великого Лугу – славетні землі Запорізької Січі. Велетенські річкові плавні, порослі дикими яблунями, лозами та очеретом. Унікальне природне творіння із луками, озерами і ріками, лісами і гаями. У водах плавало без ліку риби, довкола безпечно бродили олені та сарни, а у небесах чигали орли з яструбами. По осінніх просторах мчали табуни диких коней. Справжній райський куточок на плесі природи. Колись тут на соковитих травах козаки випасали своїх вороних. Оазис Дикого поля, загублений водами штучного Каховського моря, тисячоліттями був прихистком не одного народу.

Цей земний рай любили не лише козаки. З роками сюди на полювання почали приїжджати високочиновні любителі полювань на диких тварин. Міністри і генерали, навіть члени царських родин їхали з Москва і Петербургу.

Василь Попов не випадково обрав саме територію Великого Лугу для спорудження свого палацового комплексу. Велика мисливська база, збудована з розмахом елітного рівня мала вражати поважних гостей не лише архітектурою, а й багатством довколишньої природи.

Казковий палацово-парковий комплекс

Будівництво замку Попова завершили у 80-х роках ХІХ століття. Його будували місцеві майстри – нащадки запорізьких козаків та кріпаків з Полтавщини і Чернігівщини. «Автором» будівлі був Микола Бенуа. Архітектор разом із будівельниками створили палацово-парковий комплекс надзвичайної краси. Архітектурний стиль – еклектика. Певні частини комплексу відтворювали неготичний стиль, псевдомавританський, інші були схожі на тогочасні будівлі Північної Італії…

Роботи тривали близько 20 років. Усе було гарно спроектовано і дуже якісно вибудовано. Основним матеріалом послужила цегла. Адже Василь Попов володів, крім іншого, трьома цегляними заводами.
(Місто Василівка носить ім’я Василя Степановича Попова – діда засновника замку). Отже, щойно збудований палац стає найбільшим замком на сході України.

Розкіш дзеркальних зал і полювання під звуки симфонічного оркестру

Кращого відпочинкового комплексу у час ХІХ століття годі було й придумати. Геніально спроектований архітектурний ансамбль дивував своєю красою і ошатністю. Дзеркальні кімнати, бальний зал, картинна галерея… Винні погреби були повні елітних сортів, гості могли розважатись у більярдній та проводити час у бібліотеці, насолоджуватись музикою симфонічного оркестру, який був при палаці. Після полювання на них чекали лазні на різні смаки: фінська, римська, турецька чи російська.

Цікаво, що в окремій башті замку була обладнана навіть обсерваторія із телескопом. Розповідають, що, абсолютно усі бажаючі могли скористатися цим дивом техніки.
На території було багато вольєрів, де жили мисливські породи собак. До послуг гостей було більше сотні коней, яких тримали у конюшнях.
Кажуть, усе честолюбство, гордість, любов до розкоші Попова абсолютно відображалось у розкішності його володінь.

Ким був Василь Попов

Василь Павлович Попов за походженням був скоріше грузином, ніж росіянином. По материнській лінії – правнук царя Грузії Іраклія II. Дідусь по батьковій лінії був відомим і надзвичайно багатим придворним, який служив при Потьомкіну. Російські джерела говорять про нього так: «Попов Василий Степанович – русский дворянин, адепт высших степеней, жрец тайн, масон высшего ранга, врач розенкрейцерской школы, маг, духовидец, астролог. Выдающийся оккультист XVIII столетия».

Засновник нашого замку був військовим і свого часу брав участь у російсько-турецькій війні. Деякі історичні джерела розповідають про нього як про дуже власну і деспотичну особу.

Насправді господар розкішного комплексу попри свою знатність і гордовитість був досить доброю людиною. Місцеві старожили переповідають, що замок справді був відкритий для простих людей. Наприклад, Новий рік тут часто святкували не лише багаті вельможі, а й звичайна молодь, яку розважав той же симфонічний оркестр. Прислуга замку була найкраще соціально забезпечена, отримувала щедру зарплату (через три роки ці робочі навіть могли будувати власне житло).

Найважчі часи

Те, що ми можемо бачити сьогодні на місці садиби Попових – лише невеличка частина колишньої краси, слави і розкоші. У володінні Попових замок перебував до революційного 1917 року.

А руйнувати його почали ще до 20-х років минулого століття. Першими поглумились більшовики, знищуючи рідкісні книги і дорогі меблі. Хтось навіть приписує вирубування великого парку німцям-фашистам. Існують дані, що тоді на дрова порубали не тільки рідкісні дерева, а й гіганти, що мали товщину до 3 метрів. Наступне десятиліття забрало розкішні фонтани і декоративну огорожу, каплички, поруйнувало будинок палацу.

У важкі роки після голодомору замок почали розбирати на будматеріали, вирубувати ліс. Хотіли спорудити Будинок культури. Потім все спишуть знову ж таки на німців, але насправді це справа рук місцевих. З роками замковий комплекс цеглина за цеглиною відходив в історію.

«Байкерське Середньовіччя» та сучасність у замку

Хоч будівлі комплексу дуже потребують ремонту, замок все ж функціонує. З 1993 року на території організовано музей-заповідник. У більш збережених частинах діють постійні експозиції: є картинна галерея із роботами Брюллова; виставка про Велику Вітчизняну війну; приймає відвідувачів етнографічний та зал історії замку.

Також регулярно тут проводяться виставки картин та інших мистецьких творів. Важливі круглі столи та навіть фестивалі. «TaRelKa fest» та «Байкерське Середньовіччя» відомі далеко за межами регіону. Все популярнішими серед наречених стають церемонії вінчання поблизу Замку Попова.
Отже, палацовий комплекс потроху відновлюється. Фізично та духовно. Щоразу більше туристів зупиняються біля його подвір’я.

Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:
Запорізька область, місто Василівка, вул. Гагаріна, 12

GPS:
47°26’47.7”N, 35°16’35.74”E

Контакти:
Тел.: +38 (06175) 7-23-41
Сайт: zamokpopova.org.ua

Поради бувалого мандрівника:
Для відвідувачів двері відчинені з 8:00 до 17:00.
Дістатись у місто не важко із Запоріжжя, автобуси курсують досить часто.

автор Надія Понятишин спеціально для vsviti.com.ua

Usad-ba-Popova-Ukraina-Zaporozh-e-10

5676

0_7ecf9_90168081_XL

башта для спостереження за зірками і місяцем
башта для спостереження за зірками і місяцем

81d47d1907ab588ea96ce0b8ea330874
північні ворота замку

Експонат тутушнього музею
Експонат тутушнього музею
В музеї
В музеї
Василь Павлович Попов
Василь Павлович Попов
Родинний герб Попових. Собака тут символізує вірність
Родинний герб Попових. Собака тут символізує вірність
Церемонія вінчання під замковими стінами
Церемонія вінчання під замковими стінами
Байкерський фестивель на території замку
Байкерський фестивель на території замку

IMGP1390

Поділись
  • Sebastian Popowski

    In this article, there are a lot of errors.
    The owners of the palace, my family is of Polish, only in Russia and in Russian circles rarely used names Popov, often Popov – Popowski.
    My family is a coat of arms Pobog, and the dog’s coat of arms symbolizes the wife of my ancestor who in the eleventh century, married with an Italian greyhound who was in his coat of arms.

  • Лариса

    Для початку хоча би відібрали награбоване нашими “слугами” із Мальдивів чи Британії, та направили на історичні пам’ятки, які нині догнивають, або ж прихоплюються “чорними колекціонерами ” по всій Україні – так ні – закони не дійові.

  • Анатолій Шевченко

    Запоріжці, може скинемось та відновимо цю красу?


Загрузка...