Русалчин тиждень, Русальний тиждень, Нявський тиждень – все це народні назви Троїцької седмиці або тижня після Зелених свят. Це період часу, коли душі померлих перебувають серед живих. Тиждень називається Русальним, адже за повір’ям, русалки – це душі молодих дівчат, які покінчили життя самогубством, і в цей час ходять по землі.
Зазвичай Русалчин тиждень починається після Троїцької або Клечальної неділі. Цього року він почнеться від 13 червня. Вважається, що в час, коли цвіте жито, русалки виходять із води та ходять по лісах та полях, щоб залоскотати зустрічних до смерті. Найбільш небезпечним днем Русального тижня є Русальний Великдень – перший четвер після Зелених свят. У цей день русалки можуть набувати людську подобу та споживати людську їжу.
Традиції Русального тижня
Оскільки протягом Нявського тижня русалки виходять з води й приходять на землю, то в цей час не можна було нічого робити у полі та лісі. Також не можна було ходити купатись до ставків та річок, адже русалки могли потопити, залоскотати та забрати з собою на той світ. Бажано було взагалі не братись до важкої роботи, особливо сіяти борошно в діжу, яке полюбляють русалки.
Але молоді дівчата не дотримувались заборон, вони виходили на узлісся і до річок та влаштовували ритуальні обряди під назвою “завивання вінків”, щоб русалки послали їм хороших женихів. Молодиці гуртом плели вінки прямо на живих березах, які мали зберігатись аж до понеділка.
Під час Русального тижня всі жінки повинні були згадати своїх померлих дітей, особливо нехрещених, щоб у хату не прийшли потерчата. Крім того, щоб захиститись від русалок, усі повинні були носити з собою захисне зілля – полин та любисток, які відганяли їх. Подекуди на підвіконня клали гарячий хліб, щоб русалки були ситі. До того ж, жінки розвішували на деревах полотно та рушники, аби русалки мали у що зодягнутись, коли вийдуть з води.
На кінець Русального тижня – у понеділок – влаштовували проводи русалок. Жінки та дівчата плели вінки, одягали білу одежу і, співаючи обрядові русальні пісні, виходили за село або на кладовище. Інші люди проводжали русалок, примовляючи: “Ідіть, русалоньки, йдіть, і наше жито не ломіть”. Після цього дівчата могли повернутись додому лише опівночі, коли всі духи повернуться туди, звідки прийшли.
Прикмети та повір’я
Існувало повір’я про русалок, що ті, зустрівши людину, поставлять питання або загадки. Якщо відповісти вірно, то русалки зникнуть, а якщо не відгадаєш, то залоскочуть на смерть. Тому потрібно було завжди носити з собою Євшан-зілля або ж полин, якого вони бояться.
Однією з прикмет було те, що потрібно носити в поля свіжий хліб, спечений на святій воді, щоб русалки не нищили жито, а навпаки – захистили його.
Головним кольором Русального тижня був зелений, тому всі обряди проводили переважно на зеленій траві у саду. Будинки прикрашали клечанням та освяченими травами, які мали відлякувати русалок.
Багато дівочих уявлень були пов’язані із русалками. Дівчата вірили, що русалки можуть подарувати гарного коханого, якщо їх задобрити. Для цього вони носили вінки до води й ворожили на них. Поплив вінок за течією – дівчина скоро вийде заміж, потонув – до сліз, прибило до берега – то ще не скоро весілля. Також дивились у який бік поплив вінок, звідти й мав бути наречений.
Також ворожили дівчата й на березових гілках. Після проводів русалок, вони розплітали вінки на березах і ті гілочки забирали з собою. Тоді клали їх під подушку, щоб приснився суджений.
Ось таким захопливим періодом був Русальний тиждень. Дехто любив його, дехто боявся, але всі вірили, що русалки існують і можуть залоскотати, якщо зустрінуть. Молодь проводила обряди, щоб русалки начаклували весілля та добру долю. Старші люди задобрювали русалок, аби ті не нищили урожай та не нападали на людей.
А чи знали ви, що такі обряди існували раніше в Україні?
автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua
