Напевно, кожному приємно, коли його помічають та цінують. Але буває, що людина без постійної підтримки з боку почувається покинутою і нікому не потрібною. Підняти самооцінку йому допомагають лише знаки уваги та схвалення. Він щодня чекає чи навіть вимагає їх від партнера, друзів, колег. Розберемося, що робити у такій ситуації.
Дозвольте собі хотіти більше уваги
Людина має кілька базових потреб, що склалися в результаті еволюції. Одна з них – необхідність мати свою зграю. Тобто підтримувати контакти з людьми, з якими хочеться взаємодіяти і отримувати від цього позитивні емоції. Їхня увага в цьому випадку — знак підтвердження, що вас цінують, ви потрібні, вам тут раді.
Але в суспільстві часто вітається інша форма поведінки: не виділятись, не вимагати жодної уваги, з усіма труднощами справлятися самостійно. До того ж ця проблема є не лише в країнах пострадянського простору. Про неї пише в книзі «Більше ніж бажання» психотерапевт Шарлотт Фокс Вебер, яка веде приватну практику у Великій Британії.
Деякі її клієнти прямо заявляли, що хотіли б знову стати дітьми – адже тим дозволяється поводитися шумно і вимагати, щоб на них дивилися, слухали, їм приділяли час.
Ну а дорослі часто використовують фрази «Ти привертаєш увагу», «На тебе все дивляться» як докор. Багато хто вважає, що вихована людина має бути максимально непомітною. Але це неможливо.
Тому не варто лаяти себе за те, що вам хочеться уваги. Це природна потреба і не потрібно її відкидати. Важливо знайти баланс між двома протилежними полюсами. Один із них — «Мені взагалі ніхто не потрібний». Інший – “Мені потрібна постійна підтримка, інакше я не існую”.
Намагайтеся приділяти більше уваги своїм потребам
Перший крок до пошуку балансу – краще познайомитися із собою. Дізнатися, що вам дійсно важливо, що приносить задоволення, що ви цінуєте найбільше. Здається, що це дуже просто — будь-хто назве свою улюблену страву. Або розповість, що йому подобається цікаве кіно та прогулянки у хорошу погоду. Але часто буває, що людина дивиться лише ті фільми, про які говорять у його колі. І ходить гуляти, бо так роблять його друзі.
У такому наслідуванні теж немає нічого страшного: всі люди навчаються не лише на своєму, а й на чужому досвіді. Про такий спосіб засвоювати знання подбала еволюція – у нашому мозку для цього є дзеркальні нейрони . Але варто регулярно перевіряти, що з чужого досвіду справді виявилося цінним, а що вам не підходить.
Подумайте, яким буде ваш вибір, якщо ніхто не дізнається, що ви їсте, як проводите вільний час , куди ходите, що дивитеся та читаєте. Ви справді приготували б на сніданок яєчню зі шпинатом? А після роботи вирушили б до тренажерної зали? Або вам більше до душі сирники зі сметаною, як у бабусі, а замість фітнесу хочеться стати на ролики і ганяти літнім містом, поки не стемніє?
Знайдіть способи провести час, які справді вас порадують. Можна скласти список справ, розваг і маленьких задоволень, які, напевно, піднімуть вам настрій. А потім протягом місяця намагатись втілити в реальність кожен пункт.
Можливо, якась справа виявиться не такою привабливою, як ви думали. Це також корисний досвід: ви точно зрозумієте, на що не хочете витрачати час, і спокійно перейдете до наступного пункту. А коли дістанетеся до кінця списку, то точно знатимете, що вам дійсно подобається. Якщо станете частіше займатися тим, що вас тішить, потреба уваги з боку знизиться.
Навчіться цінувати свої досягнення
Буває, що людині необхідно, щоб інші постійно її хвалили та схвалювали. Це відбувається тому, що він сам не вважає себе цінним фахівцем, цікавим співрозмовником, добрим другом. До того ж людині постійно потрібні докази любові від партнера, компліменти і захоплення. Інакше він сумніватиметься у стосунках.
Такі ситуації виникають, коли людина не впевнена у своїй цінності. Парадокс у тому, що захоплення друзів, колег чи партнера також діє недовго. Дуже швидко самооцінка знову падає, і потрібний новий стимулятор, щоб її підняти. Людина починає спочатку просити, а згодом буквально вимагати уваги. Відносини з друзями або партнером псуються, і самооцінка може звалитися до нуля.
Якщо ви постійно стикаєтеся з невпевненістю в собі, варто скласти список своїх досягнень. Часовий інтервал визначте самі. Наприклад, запишіть усі успіхи за останній рік. Або почніть свій перелік із першої перемоги, яку ви пам’ятаєте.
А потім уявіть, що всього цього досягла інша людина — наприклад, ваш найкращий друг. Оцінили б ви його успіхи, пораділи б? Сказали б йому якісь хороші слова? Адресуйте їх собі. Вам точно є чим пишатися.
Якщо все одно нічого не виходить і похвалити себе ви не можете, подумайте про візит до психолога.
Ставтеся з інтересом та увагою до інших
Люди, з якими ви спілкуєтеся, також потребують уваги. Їм, як і вам, також важливо, щоб їх помічали, хвалили, просто раділи зустрічі з ними. Ви — саме та людина, яка може приділити їм свій час, поставитись до них із цікавістю. Ну а для вас це спосіб відчути: ваша участь допомагає співрозмовнику стати впевненішим, відчути себе цінною та гідною.
У відповідь ви точно отримуватимете подяку та підтримку. Нехай не від кожного співрозмовника , але від більшості з них. А значить, ваша впевненість у тому, що ви потрібні своїм друзям чи партнеру, що вони цінують вас і цінують стосунки, теж зростатиме.
Шлях до відчуття власної цінності та важливості може виявитися довгим. Але почати його варто будь-якої миті, коли ви відчуєте, що вам постійно не вистачає схвалення та підтримки.
