Протягом багатьох століть на острові Пасхи процвітала цивілізація ропануї, а в середині XIX століття вона раптово зникла. Вчені висувають безліч версій, чому так сталося. Одні схиляються в бік екологічного колапсу, інші вважають, що причиною їх знищення стали величезні статуї моаї. Люди розорили свій острів настільки, що він став непридатним для життя.
У вчених колах досить популярна теорія екоцид, тобто практично повне знищення природних ресурсів, яке зробило неможливим проживання аборигенів на острові. Археологи вважають, що полінезійці заселили острів Пасхи приблизно в 1200 р. н. е. А до початку XVIII століття, коли європейці дізналися про цю місцевість, вона була вже практично збезліснена.
Вважається, що народ острова Пасхи, який називав себе ропануї, займався неконтрольованою вирубкою лісу для будівництва каное. Коли човни вже не було з чого робити, і, відповідно, не маючи можливості для лову риби, жителі острова стали займатися сільським господарством. Однак ще через деякий час ерозія ґрунту, що сталася через її неправильну обробку, прирекла жителів острова на голод.
Подібна теорія зникнення рапануйської цивілізації була основною досить довгий час. Але відносно недавно вчені поставили під сумнів версію з екоцидом. Аналіз знайдених під час розкопок останків людей показав, що велика частина білків в раціоні населення острова поповнювалася за рахунок вживання морепродуктів. Це свідчить про те, що рапануйці ніколи не переставали ловити рибу.
Більш того, хліборобське господарство теж не знаходилося в такому занепаді, як прийнято думати. По складу грунту стає ясно, що остров’яни використовували добрива.
Вчені не можуть відповісти на питання, як за якісь 200-300 років люди зуміли знищити пишну рослинність острова, перетворивши його на пустелю. Ще одна теорія ґрунтується на будівництві статуй-велетнів моаї. На острові їх сотні. Щоб вирубати з вулканічної породи одну таку статую, потрібно 12-15 місяців. Далі її необхідно було відбуксувати до місця призначення. Для цього потрібні були пристосування, зроблені з дерев.
Що стосується останньої стадії вимирання цивілізації ропануї, тут найбільше правдоподібна теорія не екоциду, а геноциду. На початку XIX століття американці, які прибули на острів Пасхи, полонили частину аборигенів і зробили їх рабами. Ще через півстоліття перуанці теж захопили рапануйців і вивезли їх на свої каменоломні. Населення стрімко скорочувалося. Необхідно врахувати, що острів Пасхи досить ізольований, тому коли туди прибули переселенці з материка, вони привезли з собою туберкульоз та інші інфекційні хвороби. Тубільці просто почали вимирати. До 1877 року корінне населення острова Пасхи скоротилося до 111 осіб.
