Лептіс-Магна (Leptis Magna) – справжня перлина античного світу, давньоримське місто на африканському узбережжі Середземного моря, столиця існували колись земель Римська Африканська Тріполітанія. Розташований в 130 км від столиці Лівії, Тріполі, це древнє місто – одинf з найбільш збережених пам’яток давньоримської архітектури в даний час.
Лептіс-Магна розкинувся в долині Лепта, під горою Нуфуса, у мальовничій гавані, недалеко від сучасного лівійського міста Хомс. Вигідне розташування в свій час перетворило це місто в процвітаюче місто-порт. Мало того, були часи, коли саме Лептіс-Магна було місцем розміщення головного зерносховища Римської імперії.
Вважається, що місто було засноване як фінікійське поселення близько 1000 р. до н.е. У 4 столітті до н.е. це було велике торгове місто, частину володінь Карфагена, який в 146 р. до н.е., в кінці Третьої пунічної війни, став частиною Римської імперії. Розквіт міста припав на період, що почався в 193 році н.е., під час правління римського імператора Луція Септимія Севера, який народився в Лептіс-Магна. А його захід розпочався з III століття, коли через кризу римської цивілізації скоротилася торгівля. У 439 році сюди прийшли вандали, чий король Гейзерих, той самий, хто в 455 році розграбує Рим, зробив з Лептіс-Магна свою столицю. У 534 році місто, відвойований імператором Велізарій, увійшов до складу Візантійської імперії, але вже ніколи більше не зміг оговтатися від всіх лих, що зійшли на нього. Життя тут практично зупинилася після арабського завоювання в 650-і роки.
Сьогодні колишня столиця Тріполітанії являє собою великий комплекс живописних руїн, оглянути які цілком навіть за день буде проблематично. Арки Тіберія, Траяна і Марка Аврелія, Храм Юпітера, амфітеатр, торгові майданчики, Базиліка і Форум Севера, Бухта Лептіс Магна, маяк, театр, старий форум, Адріанські лазні, колонадна вулиця – від великої кількості осколків Стародавнього Риму тут просто захоплює дух. Лептіс-Магна, цей величний острівець минулого посеред неспокійного сьогодення і сьогодні, через тисячоліття, так само гордовито поглядає на нас з висоти своїх колон, як і в ті часи, коли тут щосили кипіло життя.
