У Колумбії, неподалік від кордону з Еквадором, на мості через річку Гуаітара височить собор. Лас-Лахас (Las Lajas Cathedral) собор має все, щоб бути приманкою для туристів – рідкісну за красою архітектуру, чудотворний образ і поетичну легенду.
Історія цього собору почалася в 1745 році. У селищі Потосі (Potosi) колумбійського округу (Департамент) Наріньо проживала індіанка на ім’я Марія Муесес-де-Кіньонес (Maria Mueses de Quinones). Вона часто ходила до найближчого міста Іпіалес. Її шлях пролягав через міст, неподалік від якого знаходилася печера. Марія побоювалася цього місця і не затримувалася біля нього.
Одного разу вона йшла в Іпіалес зі своєю дочкою Розою глухонімий і дуже втомилася. Відпочивати припало якраз біля згаданої печери. Марія відволіклася і в наступну хвилину почула голос дівчинки, котра виходить з печери: «Мама, тут жінка з немовлям на руках».
Невідомо, які почуття Марії в цей момент були сильнішими – радість, що дочка заговорила, або переляк. У всякому разі, вона схопила дівчинку і побігла далі. Ніхто не міг зрозуміти, чому дівчинка заговорила, але і до її слів про жінку з немовлям поставилися без уваги.
Кілька днів по тому Роза зникла з дому. Ніхто в селищі не бачив її, і тоді Марія побігла до печери. Там вона знайшла дитину і побачила на стіні картину. Роза стверджувала, що жінка кликала її до себе. На каменях була зображена Діва Марія з Ісусом на руках. Марія і Роза стали приносити до чудотворного образу квіти і свічки, молитися їй. Але робили вони це потай, не розповідаючи нічого оточуючим.
Їх служіння могло б ще довго залишатися таємним, але з Розою трапилося нещастя – вона важко захворіла і померла. Тоді убита горем мати взяла дівчинку і віднесла до печери Діви Марії. Вона довго плакала і молилася, і просила Богородицю повернути їй дитину. Що й сталося. Приховувати таке надзвичайне явище було неможливо. Так печера з чудотворним образом стала знаменита на всю країну.
Біля печери збудували скромну каплицю, куди стікалися паломники з Колумбії і Еквадору, а в 1916 році було розпочато будівництво собору на пожертви прихожан. Треба сказати, що хоча собор і являє собою грандіозну готичну будівлю в каньйоні річки, будувався він не так вже й довго. До серпня 1949 року все було готове.
Зображення в скелі, як і раніше є основною святинею храму. Внутрішній простір організовано так, що ікона на камені є центральним вівтарним чином. До початкового зображення Діви Марії і немовляти Христа були дописані корони. А справа і зліва від них фігури святого Домініка і святого Франциска.
Місцеві жителі шанують зображену в печері Діву Марію як покровительку місцевості і свою королеву. Картину на скелі жодного разу не реставрували з моменту виявлення в XVIII столітті, але фарби її залишаються яскравими і соковитими. Кажуть, що вченим не вдалося визначити, що ж за речовини використовувалися для створення цього образу. Також є думка, що камінь просякнутий фарбою на глибину більше метра.
