Сезонне переведення годинника зараз здається нам усталеною традицією, хоча воно було запроваджено не так вже й давно
Куди переводити годинник
У неділю, 26 березня, о 3.00 Україна переходить на літній час. Годинник треба буде перевести на годину вперед, тож ця доба буде на одну годину коротше. Сезонний перехід часу відбувається в Україні двічі на рік, у останню неділю березня та жовтня.
Зараз в Україні така традиція літнього/зимового часу є звичною, однак ще кілька десятиліть тому такий перехід не використовувався.
Зазначимо, що переведення стрілок годинника двічі на рік поширене у різних країнах світу. Однак і в українців, і в мешканців інших країн кожного року навесні та восени виникають питання у необхідності такого порядку, адже не завжди зрозуміло, для чого змінювати час.
Військові справи та західний досвід
Першою країною, яка запровадила перехід на літній/зимовий час, була Німеччина і сталося це під час Першої світової війни. 30 квітня 1916 року німці пересунули стрілки годинників на годину вперед, а 1 жовтня відвели їх на годину назад. Невдовзі такі ж зміни запровадила військовий противник німців Велика Британія.
19 березня 1918 року Конгрес США запровадив на території країни поділ на часові пояси й застосування літнього часу на період війни. Така пропозиція була внесена з метою заощадження вугілля, яке використовували для генерації електричного струму.
Тож бачимо, що провідні західні країни почали використовувати перехід на літній/зимовий час 100 років тому, це відбувалося в умовах бойових дій і пояснювалось військовими потребами. А саме економією ресурсів, які потрібні для генерування електрики.
У Російській імперії, куди входила частина українських земель, спочатку не відреагували на західні зміни з годинником. Під час революції 1917 року така практика переходу на літній/зимовий час була формально запроваджена рішенням Тимчасового уряду. Однак вона не стала поширеною через швидку зміну політичних умов у період війни 1917-1921 років. Після цього у СРСР довгий час не поверталися до ідеї сезонного переведення стрілок годинника.
Перехід на літній/зимовий час у Радянському Союзі відбувся лише у 1981 році, за десять років до зникнення цієї держави з карти світу. Те, що зараз здається нам усталеною традицією, насправді було впроваджено не так вже й давно.
В Україні сезонні переходи на літній та зимовий час відбуваються відповідно до постанови Кабінету міністрів від 1996 року «Про порядок обчислення часу на території України».
Згідно з ухваленою у 1996 році рекомендацією Європейської економічної комісії ООН перехід на зимовий час призначено на останню неділю жовтня. До прийняття цієї постанови перехід на зимовий час в Україні відбувався в останню неділю вересня.
Зараз літній час застосовують у понад 70 країнах. Зокрема така практика поширена майже в усіх європейських державах. Також сезонні переведення годинника відбуваються у США, Канаді, Мексиці, Ізраїлі.
Як бачимо, така традиція більше притаманна саме розвиненим країнам. Країни «третього світу» не так цікавляться економією електроенергії і живуть за одним часом весь рік. Також слід врахувати, що в екваторіальних країнах таке сезонне переведення годинника не має особливого сенсу.
Росія та годинник Януковича
У сусідній Росії літнього/зимового часу немає вже шість років. У 2011 році президент Росії Дмитро Медведєв видав указ, згідно з яким після переходу на літній час у березні того року подальші сезонні переведення годинника були скасовані.
У ЗМІ потім кепкували, що скасування літнього/зимового часу було практично єдиною помітною реформою, яку встиг зробити президент Медведєв за чотири роки свого «правління».
Цікаво, що таке рішення російської влади викликало певні політичні конфлікти в Україні. Тоді при владі був Віктор Янукович, для якого було важливо жити саме за московським часом. Тож зміни російського законодавства було вирішено скопіювати в Україні.
20 вересня 2011 року постановою Верховної Ради було скасовано повернення на зимовий час, тобто було вирішено не робити сезонних переведень годинників. У західних регіонах громадськість була стурбована таким нововведенням.
Скасування зимового часу призводило до того, що людям довелося б йти на роботу та вести дітей до школи у темряві. До того ж сам порядок скасування зимового часу викликав питання, оскільки майже єдиним аргументом на користь такого рішення була позиція російської влади.
18 жовтня 2011 року Верховна Рада визнала постанову про скасування зимового часу такою, що втратила чинність. Рада запропонувала Кабінету міністрів протягом одного місяця внести на розгляд проект закону щодо порядку обчислення часу в Україні.
Однак подальший перебіг подій зробив питання про літній/зимовий час неактуальним. Країна готувалася до Євро-2012 і про суперечки щодо літнього часу забули.
Економія чи ілюзія?
Зазначимо, що у різних країнах вже кілька десятиліть точаться дискусії щодо доцільності сезонного переведення годинників. Як ми згадували, традиція переходу на літній/зимовий час пов’язана з подіями Першої світової війни.
Однак з того часу обсяги використання електроенергії зросли у безмежну кількість разів. Головні споживачі електроенергії – міста палять електрику цілодобово і виникає питання, про яку економію тоді йдеться в поточних умовах.
У 2007 році вчені університету Осаки (Японія) розробили комп’ютерну модель для розрахунку сезонних переведень часу. Ця модель показала відсутність помітної економії енергії.
Того ж року вчені Кембриджського університету у Великій Британії у своїх дослідженнях з’ясували, що перехід на літній час не зменшує, а навпаки стимулює рівень споживання електроенергії.
На загал, виникає враження, що збереження сезонного переведення годинників є лише усталеною суспільною традицією. Не так вже й багато доказів, що державі вдається економити електроенергію завдяки таким змінам часу.
Однак, зараз питання про літній/зимовий час не стоїть на порядку денному. У державі, яка веде війну з сусідом-агресором, є більш нагальні питання. Тож у найближчий час українцям як і раніше доведеться двічі на рік переводити стрілки годинника вперед та назад.
