Роопкунд – це льодовикове озеро, розташоване на висоті близько 5029 м в індійському штаті Уттаракханд, яке таїть собі страшний секрет.
Коли сходить крига, на поверхню озера спливають сотні скелетів. Цей незвичайний могильник знайшов в 1942 році лісник місцевого заповідника. Спочатку передбачалося, що останки належать японським солдатам, які проникали в цей район, а потім гинули в результаті «негостинності» території. Так як знахідка припала на Другу світову війну, британці тут же відправили загін подивитися, не наткнулися вони на якийсь таємний хід ворога. Однак після розслідування стало зрозуміло, що скелети не могли належати японським солдатам.
Деякі дослідники та вчені припустили, що кістки належать генералові Зоравар Сінгху і його людям, які загубилися і загинули в Гімалаях на шляху назад після Тибетської битви в 1841 році. Однак аналізи радіоактивним вуглецем, проведені в 1960-их, спростували цю теорію.
Аналізи показали, що скелети могли пролежати тут в період з XII по XV століття. Це призвело істориків до думки, що останки якось пов’язані з безуспішною атакою Мухаммеда Тугхлака на Гімалаї. І все ж інші вчені вважають, що кістки належать жертвам невідомих людей, полеглих від епідемії. Деякі антропологи стверджують, що це – жертви ритуального самогубства.
І лише в 2004 році, коли команда європейських та індійських вчених прибула в район з ініціативи каналу National Geographic, жахлива правда цієї таємниці почала проявлятися.
Дослідження ДНК призвели до того, що мертвих розділили на дві категорії: одні були маленькими, інші – набагато вище. Та й самі тіла належали куди більш раннього періоду часу, ніж передбачалося раніше. Виявилося, що кістки лежать тут десь з 850 року н.е.
Тріщини на потилицях говорять про те, що вони померли від смертельного удару в голову, проте це був не зсув або лавина. Удари були нанесені тупими круглими предметами розміром приблизно з м’яч для крикету. Відсутність будь-яких інших ран на тілі говорить про те, що удар був нанесений зверху.
Єдине ймовірне пояснення тому, що так багато людей одночасно отримало схожі поранення зводиться до наступного: на них щось впало з неба. Наприклад … град.
Немає ніяких історичних доказів, що в цьому районі проходили якісь торговельні шляхи, але озеро Роопкунд знаходиться на важливому паломницькому шляху культу Нанда Деві, і фестивалі проходили приблизно раз на 12 років. Ця група з 500-600 чоловік була, швидше за все, паломниками. Всі вони були з одного місця і найняли групу носильників, які знали місцеві території.
Наближаючись до озера, вони, швидше за все, спустилися по схилу, щоб набрати свіжої води, коли над їх головами нависли хмари. У Гімалаях тоді не було притулків, тому багато, а може і всі вони, загинули. Крижані води озера зберегли їх тіла на сотні років. У деяких скелетів навіть були волосся і нігті, а також незаймані шматочки одягу.
Можливо, хтось із паломників уникнув цієї долі, повернувся в село і розповів про це, тому що в місцевих селах існує цікава легенда. У народній пісні гімалайських жінок описується богиня, яка так сильно розгнівалася на людей, які вторглися в її гірську обитель, що наслала на них смертельний дощ з неба у вигляді каменів, «твердих, мов залізо».
