Росія має намір оскаржувати рішення Окружного суду Амстердама про повернення колекції “скіфського золота” до України
“Новина з Амстердама. Наші захисники отримали звісточку від судового пристава про намір кримських музеїв подавати апеляцію. Процедурно у них (музеїв) є кілька тижнів, щоб “висловити” всі свої “фе” з приводу першого суду і, відповідно, артефакти залишаться в сховищах музею Аллард Пірсона. Цікаво, що придумає захист окупаційної влади під час наступного судового засідання? Бо зображати патріотів України представникам музеїв вдруге не комільфо “, – повідомила на своїй сторінці в Facebook перший заступник міністра інформаційної політики України Еміне Джеппар.
Тим часом, є всі підстави вважати, що окупанти від самого початку не розраховували на присвоєння скіфського золота.
Судіть самі.
Буває, що годинами намагаєшся донести до кого-небудь хибну думку, ввести в оману. І тут – бац – обмовка якась знакова злітає з язика, і відразу стає зрозуміло, що даремно витратив час, проговорився, тобі не повірять.
Саме такий випадок, як здається, трапився в четвер, 15 грудня минулого року. Лише одна фраза нівелювала всі твердження російських чиновників про те, як вони хотіли отримати ці цінності, якою обґрунтованою була їхня позиція в суді, як вірили вони в свою перемогу, і як здивовані і обурені були поразкою. Та ще й на імпортних захисників витратилися …
Того дня на сайті видання “Известия” вийшла велика стаття генерального директора ДБУ РК “Східно-Кримський історико-культурний музей-заповідник” Тетяни Умріхіної під назвою “Кримські музеї будуть боротися”. Спеціально робимо акцент на день тижня і точну дату, оскільки саме так в ЗМІ заведено повідомляти про новини. Прийнятні також слова “сьогодні” або “вчора”. Фраза “цього (або) минулого тижня” допускаються в аналітичних текстах, де розповідають про те, що сталося вже на деякому часовому відрізку.
Стаття ж про яку йдеться, починається так: “В останні дні ситуація з експонатами виставки “Крим – золотий острів в Чорному морі” з чотирьох кримських музеїв знову опинилася в центрі уваги світової громадськості. Цього тижня Окружний суд Амстердама виніс рішення про те, що скіфське золото з кримських музеїв слід надіслати не в Крим, а на Україну”.
В принципі, щоб стверджувати, що перед нами заздалегідь заготовлена “риба”, написана тоді, коли ще не тільки невідомий вердикт суду, але навіть невідомо, коли він відбудеться, читати далі необов’язково. Все і так зрозуміло. Однак, ми все ж таки дочитали, лише ствердившись в своїх припущеннях. Довгий опис суті конфлікту, і ще довша розповідь про експонати даної експозиції. В самому-самому кінці стандартні звинувачення в необ’єктивності і політичному замовленні. Ані тобі аргументованої позиції, ані спростування тез опонентів, чи навіть елементів репортажу з ефектом присутності. Рубана чиновницька писанина. З нашвидкуруч придуманим штампом – заголовком.
Повторимось, йдеться не про спеціалізоване видання, де вчені з максимальними подробицями сперечаються про якісь нецікаві масовому читачеві теоріях-концепціях. Ось ЦЕ вийшло в популярних в “ватному” середовищі “Известиях”. І немає сумнівів, що держслужбовець писала (або підписала) цю саморобку за вказівкою згори. Від того, кому не могла відмовити. Такий чиновницький підхід свідчить про те, що: а) вони прекрасно усвідомлювали безперспективність для них даної судової справи; б) свідомо брешуть; в) всі обіцянки боротися націлені на внутрішнього споживача.
Нарешті – найголовніше – оскарження вироку суду Амстердама окупанти і кримські колабораціоністи вважають певною формальністю, без найменшої надії на успіх. Інакше, як мінімум, вони не поливали б помиями тих, до кого знову мають намір апелювати.
Джерело Depo.Світ
