Майже три мільярди років тому на зворотному боці Місяця вивергалися вулкани. Побачити зворотний бік Місяця з земної поверхні неможливо. Проте ця маловивчена частина природного супутника поступово розкриває свої таємниці: влітку 2024 року китайська автоматична міжпланетна станція “Чаньє-6” доставила на Землю зразки ґрунту з південної частини басейну Аполлон, розташованого на північний схід від найбільшого та найдавнішого місячного кратера (басейн Південний полюс — Ейткен).
Перші знімки прихованого від очей зворотного боку Місяця, зроблені за допомогою радянської станції “Луна-3”, світ побачив у жовтні 1959 року. Ці зображення дали змогу створити першу карту раніше невідомої області та перший місячний глобус. Від видимого з Землі боку поверхні супутника зворотний відрізняється малою кількістю морів через велику товщину кори.
Після посадки повертальної капсули “Чаньє-6” у Внутрішній Монголії з трохи більше ніж 1,9 кілограма порід на борту група науковців під керівництвом Цуй Цзесяна та Яна Ціна з Інституту геохімії Гуанчжоу Китайської академії наук застосувала методи радіоізотопного датування та мас-спектрометрії й точно визначила вік знайденого базальту, який становить 2,83 мільярда років.
Ізотопний аналіз стронцію, неодиму та свинцю показав, що магма, яка утворила базальт, походила зі збідненого несумісними елементами джерела в мантії Місяця і майже не містила так званий KREEP-компонент — калій, рідкоземельні елементи та фосфор. Це важливо, оскільки останні вважаються ключовим чинником для підтримання тривалої вулканічної активності за рахунок радіогенного тепла.
Зусилля команди науковців з КНР показали, що вулканічна активність на Місяці тривала довше, ніж вважалося раніше, а не обмежилася першими сотнями мільйонів років після його утворення. Знання точного віку доставленої на Землю місячної породи також сприятиме вдосконаленню методів датування різних областей поверхні супутника нашої планети.
