Близько 10,7 мільйона років тому на Марсі сталася ударна подія, внаслідок якої фрагменти гірських порід викинуло в космічний простір, а один із уламків упав на нашу планету. Нещодавно, застосувавши інноваційний метод вивчення стародавнього метеорита під назвою Лафайєт, міжнародна дослідницька група виявила, що до того, як опинитися на Землі, він контактував з рідкою водою.
Лафайєт оповитий таємницями: у 1931 році метеорит виявили у запасниках Університету Пердью (США), але більше про знахідку нічого не відомо. Сам фрагмент, однак, зберігає в собі важливу інформацію про минуле Червоної планети і входить до групи так званих нахлітів — вулканічних порід, які утворилися на Марсі приблизно 1,3-1,4 мільярда років тому і були викинуті в космічний простір внаслідок удару астероїда (близько 10,7 мільйона років тому).
Метеорити, безпосередньо пов’язані з Марсом, зустрічаються рідко і дозволяють вченим більше дізнатися про минуле та геологію сусідньої планети. Факт, що цей фрагмент марсіанських порід колись контактував із водою, давно відомий, проте точний часовий проміжок вдалося встановити лише зараз. Нагадаємо, метеорити марсіанського походження визначають за співвідношенням ізотопів, унікальним для кожної планети Сонячної системи (за винятком Землі та Місяця, оскільки остання формувалася із земного матеріалу).
Результати дослідження, опублікованого в журналі Geochemical Perspectives Letters, показали, що марсіанські гірські породи контактували з водою близько 742 млн років тому (з точністю до ±15 млн років). Це найточніша на сьогодні оцінка часу, коли на поверхні Червоної планети була рідка вода у значних обсягах.
Оскільки традиційні методи були недостатньо точними, команда вчених з Університету Альберти (Канада) та Університету Глазго (Великобританія) застосувала вдосконалений метод 40Ar/39Ar-датування, який вимірює співвідношення ізотопів аргону, дозволяючи визначити час формування мінералу.
З його допомогою вчені точно датували іддінгсит усередині Лафайєта — червонувато-коричневу суміш силікатів, що виникає внаслідок взаємодії гірських порід із рідкою водою. Результати показали, що рідка вода була присутня на марсіанській поверхні близько 742 мільйонів років тому. Це означає, що водна активність на Червоній планеті не пов’язана з початковим формуванням гірських порід або відомими ударними подіями.
Автори наукової роботи також припустили, що причиною присутності рідкої води могла бути вулканічна активність: тепло від цих геологічних процесів, ймовірно, розтопило місцеву вічну мерзлоту, створивши короткочасні умови для хімічної взаємодії рідкої води з гірськими породами.
Такі локалізовані гідрологічні цикли на Марсі в Амазонійський період (геологічний період, що характеризується холодними та сухими умовами, що розпочався близько 2,9 мільярда років і триває досі) відбувалися рідко, але не були винятковими.
Таким чином, результати дослідження мають важливе значення для розуміння геологічної та кліматичної історії Марса, а також підтримують ідею, що планета все ще може бути геологічно активна, тому що під її поверхнею можуть існувати джерела тепла, здатні створювати умови для рідкої води.
