Дослідницька група NASA з’ясувала, як на поверхні Червоної планети утворюються маленькі темні об’єкти у формі павуків. Новаторський експеримент, проведений у лабораторних умовах, дозволив відтворити процеси, що спостерігаються на поверхні Марса у зимові та весняні місяці.
Попри холодну та тонку атмосферу, марсіанська поверхня дивує вчених своїми незвичайними формуваннями. Серед них особливо виділяються так звані павуки – загадкові темні плями, віяла і гало, що з’являються і зникають залежно від пори року.
Нагадаємо, що модель поверхневих утворень, розроблена планетологом Х’ю Кіфером у минулому столітті, пояснює причини, через які сезонні зміни температури призводять до утворення льоду на поверхні та його подальшого переходу з твердого стану в газоподібний (сублімації). Донедавна модель не мала лабораторного підтвердження.
Але нещодавно дослідницька група на чолі з Лорен МакКіоун з Національного управління з аеронавтики та дослідження космічного простору США відтворила основні засади моделі Кіфера у лабораторних умовах. Результати роботи, опублікованої в журналі The Planetary Science Journal, підтвердили висновки планетолога і надали нові дані про процеси, що спостерігаються на поверхні Червоної планети в зимові та весняні місяці.
Взимку CO2 з атмосфери конденсується на поверхні та утворює прозорий шар льоду. Навесні, коли сонячне світло проникає крізь нього, грунт нагрівається, що призводить до сублімації льоду і створює тиск, що у результаті випускає у повітря й пил, формуючи структури як павуків.
«Ми дійшли висновку, що ерозія активними струменями CO2 може бути складнішою, ніж описано в початковій моделі. Крім „павуків“, вона може сприяти формуванню інших типових марсіанських морфологічних структур, наприклад, полігональних ландшафтів», — розповіли автори нового дослідження.
Найскладнішою частиною експерименту стало відтворення умов, притаманних поверхні Марса. Для коректності експерименту вчені помістили ґрунт, що імітує марсіанський ґрунт, у вакуумну камеру, охолодили його до марсіанських температур і розмістили на поверхні шар сухого льоду (CO2). Потім кригу нагрівали знизу.
При нагріванні поверхні ґрунту формувалися тріщини і візерунки, що нагадують марсіанських «павуків». Автори дослідження зазначили, що тріщини виникають внаслідок ерозії поверхні газовими потоками, що формуються під час сублімації CO2 під льодом, що підтверджує модель Кіфера.
Крім цього, нові результати описують сезонні зміни на Червоній планеті та мають важливе значення для розуміння процесів, що спостерігаються на її поверхні.
