Аварія на японській атомній електростанції «Фукусіма-Дайїті» сталася 13 років тому, але ліквідація її наслідків займе ще не менше чверті століття. Одним із найважливіших заходів цього процесу є оцінка стану об’єкта, а її неможливо повністю виконати без зондування найбільш пошкоджених та небезпечних місць, тобто безпосередньо реакторів. Минулого вівторка розпочалася найскладніша операція з дослідження того, що залишилося від активної зони другого енергоблоку «Фукусіми-1».
Як повідомило агентство Associated Press, операція, що стартувала 10 вересня, за планом триватиме два тижні. За цей час спеціального робота проштовхнуть у приміщення, що раніше були герметичним об’ємом реактора, де щипці на дистанційно керованому маніпуляторі повинні схопити піщинку коріуму. Так називається матеріал, що являє собою рідку або вже застиглу суміш з ядерного палива, що розплавилося, і продуктів його поділу, фрагментів конструкції активної зони реактора, а також всього, що ця своєрідна лава зустрічала на шляху.
Зразок коріуму помістять у герметичну та екрануючу радіацію капсулу для подальшого транспортування до кількох провідних лабораторій світу, які займаються питаннями атомної енергетики та ядерної фізики. Аналіз розплавленого матеріалу активної зони дозволить прояснити багато деталей аварії, а також відновити ланцюг подій, що відбувалися всередині реактора. Серед іншого на основі результатів дослідження коріуму можна буде нарешті визначити точний перелік та обсяг процедур, необхідних для повної дезактивації енергоблока.
Забір зразків коріуму ведуть на другому енергоблоці, що найбільше постраждав під час аварії. Раніше розвідка реакторних приміщень за допомогою роботизованих зондів підтвердила, що в ньому сталося повне розплавлення активної зони реактора.
Причому цей розплав як мінімум частково проплавив бетонну основу герметичного об’єму та пройшов на підвальні поверхи. На першому енергоблоці активна зона теж розплавилася повністю, але, як відомо, гермооб’єм витримав. Третій енергоблок зазнав часткового розплавлення активної зони.
Залежно від успіху чи невдачі операції з обстеження руйнувань, буде ухвалено рішення про глибше обстеження коріуму згодом. Річ у тому, що працюючий зараз маніпулятор може тільки підібрати невеликий камінчик або відщипнути маленьку нерівність, що виступає з маси затверділого розплаву. Але сам собою коріум, по-перше, твердне нерівномірно, а по-друге, ще в лавоподібному стані це не однорідний матеріал.
Ближче до поверхні радіоактивної лави, що кристалізувалася, розташовані захоплені її потоком уламки навколишніх конструкцій і всяке сміття, що виникло під час аварії. Найцікавіші – з дослідницького погляду – компоненти коріуму знаходяться в глибині його маси або ближче до основи застиглого утворення. Там, де досі може зберігатися висока температура і гарантовані рівні радіації, що зашкалюють, — їх забезпечують залишки найактивнішої зони: ядерне паливо і компоненти тепловиділяючих елементів.
Спочатку операцію із забору зразків мали розпочати 22 серпня, але з’ясувалося, що під час підготовки до робіт телескопічні труби для проштовхування маніпулятора розташували в неправильному порядку. Цей недолік усували близько двох тижнів.
Такі значні терміни на виконання здається порівняно простої дії пояснюються вкрай небезпечними умовами поблизу зруйнованого реактора.
Робітники можуть знаходитися там не більше ніж по 15 хвилин поспіль, тому всі дії виконують вісім команд, що по черзі змінюються, по шість осіб. До того ж роботу необхідно пройти приблизно 22 метри по сильно засмічених каналах та приміщеннях.
Процес його проштовхування повинен бути дуже обережним: якщо маніпулятор у щось упреться або застрягне по дорозі, його вивільнення радикально ускладнить операцію і піддасть додатковому ризику персонал.
