Іноді наше світило викидає зі своєї атмосфери до міжпланетного простору гігантські обсяги речовини, які називаються корональними викидами маси (КВМ, сoronal mass ejections). Очевидно, саме вони є головною причиною збурень земної магнітосфери і магнітних бур.
Нещодавно космічний зонд «Паркер» (Parker Solar Probe) провів перші свого роду спостереження всередині коронального викиду маси, коли потік плазми тільки вирвався з Сонця. Апарат зафіксував усередині коронального викиду маси чіткі турбулентні вихори.
Ці вихори є нестійкістю Кельвіна — Гельмгольца (НКГ), що виникає щоразу, коли два середовища, наприклад водна і повітряна, у місцях зіткнення мають дуже різні швидкості — вітер над хвилями має велику швидкість, тому на них з’являються гребені.
Фізики вважають, що НКГ існує в корональних викидах Сонця, оскільки плазма рухається не так, як фоновий сонячний вітер. Досі вчені не мали можливості перевірити цю гіпотезу, але завдяки зонду NASA їм це вдалося.
За словами дослідників з Університету Джорджа Мейсона (США), турбулентність у потоці плазми, яка є причиною появи НКГ, відіграє найважливішу роль в управлінні динамікою КВМ, що проходять через сонячний вітер. Розуміння природи цієї турбулентності – ключ до глибшого вивчення еволюції та руху корональних викидів маси.
