Вчені давно вивчають Іо, супутник Юпітера, намагаючись зрозуміти, як улаштований цей «вулканічний світ». Спостереження апарату “Юнона” дозволили підкріпити результати моделювань реальними даними.
Іо — вулканічно активне з відомих нам місць у Сонячній системі. Рухає цим вулканізмом приливне розігрів від гравітаційної взаємодії з гігантським Юпітером та іншими супутниками.
Вчені створили чимало детальних моделей супутника у спробах зрозуміти, що рухає цим вулканізмом. І за результатами робіт дослідники зробили висновок, що якщо приливний розігрів впливає на глибоку мантію, то найсильніше нагріватимуться полюси планети. А якщо на астеносферу, верхній шар мантії або на глобальний океан магми під поверхнею, то сильніше нагріватиметься екватор.
Раніше спостереження за Йо дозволяли досліджувати лише екватор, тому вчені не могли протестувати свої припущення. Тепер вони мають дані місії «Юнона».
Спектрометр JIRAM на апараті “Юнона” призначався для вивчення верхніх шарів атмосфери Юпітера в інфрачервоному діапазоні, а зараз його направили на Іо. Порівнюючи дані з прольотів «Юнони» над супутником, астрономи спостерігають, як змінюється його вулканічна активність: як часто вивергаються вулкани, чи роблять вони це групами, чи поодинці, наскільки ці виверження яскраві та гарячі, чи змінюється форма потоку лави.
Головне – «Юнона» спостерігає полюси Іо. Тому тепер дослідники вперше мають повну картину вулканічної активності супутника. І ось, вивчивши поведінку 266 вулканів на поверхні тіла, автори нового дослідження дійшли висновку, що їхня активність узгоджується з припущенням про існування глобального океану магми.
Як пояснили у своїй роботі вчені, полярні вулкани Іо окремо виділяють менше енергії, ніж екваторіальні, а вулкани південного полюса виділяють у середньому менше енергії, ніж вулкани північного полюса.
Ідея про глобальний океан магми на Іо звучить не вперше (її склад поки не зрозумілий, але передбачається силікато- або сірковмісним). Дані магнітометра «Галілео», що пролетів поряд із супутником у 2009 році, також показали наявність «океану» приблизно за 50 кілометрів під поверхнею планети. Але «Галілео» пролетів поруч із Іо лише один раз, тому у дослідників залишалися сумніви. Тепер є інфрачервоні дані з усієї поверхні цього космічного тіла, і впевненість у існуванні океану магми значно зросла.
