Астрономи наближаються до розуміння однієї з найбільш загадкових особливостей Сонця, збираючи дані про його магнітне поле. Сонячний телескоп DKIST, що є найпотужнішим у світі, надав найбільш докладну інформацію про «тиху» поверхню Сонця та його магнітне поле. Це може допомогти пояснити одну з найбільших загадок астрофізики – чому зовнішній шар Сонця (корона) у сотні разів гарячіший, ніж його поверхня (фотосфера), хоча логічно очікувати зворотного.
Професор Робертус Ерделі, старший науковий співробітник Шеффілдської школи математики та статистики, зазначає, що спостереження показали змієподібну топологію магнітного поля в нижній атмосфері Сонця, відомої як хромосфера. Розуміння геометрії магнітного поля є фундаментальним для роз’яснення різних енергетичних процесів, що визначають динаміку плазми у сонячній атмосфері. Це включає очікувану поведінку магнітного поля, яка, можливо, пояснює причину того, чому сонячна плазма сягає мільйонів градусів Кельвіна. Передбачається, що ці магнітні поля також здатні викликати найпотужніші корональні викиди.
Сонячний телескоп DKIST, запущений у 2022 році, є найпотужнішим сонячним оптичним телескопом Землі. Його роздільна здатність дозволила б побачити монету в 50 пенсів (28 мм) з відстані, як від Манчестера до Лондона.
Раніше дослідження зосереджувалися на «сонячних плямах» — великих та активних областях із сильним магнітним полем, здатних переносити енергію між шарами Сонця. Однак тепер вчені звернули увагу на «тихе сонце», яке є областю без сонячних плям і містить менш інтенсивні, але динамічні магнітні поля. Чітке розуміння структури магнітного поля у цій галузі може розкрити секрети балансу енергії у хромосфері Сонця.
Завдяки DKIST вчені виявили несподівану складність у структурі магнітного поля «тихого сонця»: змієподібні структури. Професор Михайло Матіудакіс, співавтор та директор Центру астрономічних досліджень у Белфасті, зазначає, що більш складне магнітне поле може бути пов’язане з процесом магнітної реконекції, коли магнітні поля, спрямовані у протилежних напрямках, взаємодіють та вивільняють енергію, сприяючи нагріванню фотосфери. Ці нові спостереження наближають до розуміння однієї зі значних загадок сонячних досліджень.
