Американські математики провели моделювання багаторічного життя екіпажу бази на Червоній планеті. Симуляція показала, що для стабільного функціонування місії буде потрібна команда з 22 осіб, якщо тільки серед них не буде невротиків.
Рано чи пізно почнуться пілотовані польоти на Марс, а потім – і будівництво постійної бази. Чим ближче цей момент, тим більше постає практичних питань щодо реалізації таких проєктів. Багато хто з них пов’язаний з командою майбутніх колоністів. Скільки людей знадобиться для стабільного функціонування бази, які психологічні характеристики допоможуть виживанню? Відповісти на них спробували автори нової статті, представленої в бібліотеці препринтів arXiv.
Такі оцінки проводили і раніше. Наприклад, в одній з подібних робіт вчені зробили висновок, що для перших кроків освоєння Червоної планети знадобиться команда зі 110 осіб. Однак тепер Едгар Аргуейо (Edgar Arguello) і його колеги з американського Університету Джорджа Мейсона виходили з інших початкових умов. На відміну від авторів минулої роботи, вони моделювали колонію, яка отримуватиме частину ресурсів із Землі: така конфігурація дозволяє відправляти в політ меншу кількість людей і, незважаючи на необхідність організації регулярних місій постачання, здешевлює проєкт в цілому.
Аргуейо та колеги проводили математичні симуляції тривалого перебування на Марсі для груп з різного числа людей, від 10 до 170. Симуляції тривали по 28 марсіанських років, при цьому у людей була певна кількість здоров’я, вичерпання якого призводило до загибелі. Створення ресурсів дома чи прибуття місії постачання заповнювало цей показник. “Здоров’я” губилося під дією “стресових факторів”, які виникали в різних ділянках “ігрового поля” і накопичувалися з часом. Вони могли або вирішуватись за рахунок роботи фахівців, або починали все помітніше погіршувати здоров’я.
Кожному віртуальному персонажу надавали різні характеристики, пов’язані з володінням тією чи іншою корисною спеціальністю (рівень майстерності та досвід), що дозволяло розвивати видобуток місцевих ресурсів та усувати поломки. Крім того, були враховані психологічні особливості, що відповідають ключовим типам “Великої п’ятірки” рис особистості. Ці показники впливали на споживання та ефективність роботи віртуальних астронавтів. Також вчені врахували фактор випадковості, який теж іноді призводив до смерті персонажів. Зрідка колонії поповнювали нові поселенці.
У таких умовах мінімальна кількість осіб, необхідна для стабільного функціонування колонії, становила 22. Більше того, симуляції показали важливість психології колоністів групи. З’ясувалося, що максимальні шанси виживання демонстрували персонажі з високими показниками доброзичливості. І навпаки, у віртуальних колоністів із вираженим нейротизмом (емоційною нестабільністю) та слабкими здібностями до кооперації була відзначена найвища смертність.
Окремо варто зазначити, що в роботі не розглядали вплив зниженої гравітації (сила тяжкості на Марсі на 62% нижче за земну). Це пов’язано з тим, що сьогодні немає ясного розуміння того, як вона відбивається на здоров’ї людини. З досвіду польотів на орбіту відомо, що повна невагомість за відсутності належного навантаження та харчування веде до втрати кісткової маси, яка загрожує смертю за два-три роки. Але результат тривалого впливу на здоров’я пониженої гравітації досі просто ніде було вивчати.
