Група американських вчених підбила підсумки довгострокових спостережень за допомогою телескопів «Хаббл» і FUSE, і заявила, що їм вдалося підтвердити існування Магелланової Корони — кокона з гарячого газу, який не дозволяє Чумацькому шляху поглинути дві карликові галактики, що обертаються навколо нього: Великої і Малої Магелланових Хмар.
Протягом довгих років астрономи намагалися пояснити, чому дві карликові галактики обертаються навколо Чумацького Шляху, і в них формуються зірки. Це триває мільярди років: сила гравітації масивного Чумацького Шляху витягує з них газ, і теоретично через це процес формування зірок мав припинитися, проте він продовжується. Вчені припустили, що Велика і Мала Магелланова Хмара приховані за якимось космічним «щитом» або Магеллановою Короною — гігантською хмарою газу з температурою близько півмільйона градусів.
До цього моменту астрономам не вдавалося отримати візуальних підтверджень того, що даний об’єкт існує, проте група американських вчених заявила, що отримані за 30 років матеріали спостережень через телескопи «Хаббл» і виведений з експлуатації FUSE (Far Ultraviolet Spectroscopic Explorer) свідчать про наявність Магелланової Корони. Голова дослідницької групи Дханеш Крішнарао (Dhanesh Krishnarao) з Інституту досліджень космосу за допомогою космічного телескопа (США, Балтімор) та його колеги стверджують, що Велика і Мала Магелланові Хмари дійсно оточені коконом гарячого газу, який перешкоджає відкачуванню речовини з них і дає карликовим галактикам можливість подальшого формування зірок.
Виявити цей гігантський космічний щит було непросто: незважаючи на те, що він протягнувся на 100 тис. світлових років, щит майже невидимий. І це, мабуть, добре, адже інакше його вигляд перекривав би значну частину неба у Південній півкулі. Вчені впевнені, що утворення, подібні до Магелланової Корони, є залишками первинних газових хмар, які зазнають гравітаційного колапсу і утворюють галактики. Схожі корони неодноразово виявлялися в інших галактик, але їх ніколи не спостерігали на такій близькій відстані.
Вивчаючи матеріали спостережень через «Хаббл» та FUSE, астрономи вирішили наголосити на ультрафіолетових зображеннях квазарів, розташованих у мільярдах світлових років за Магеллановою Короною. У сучасних уявленнях квазари – це активні ядра галактик на початковому етапі розвитку: надмасивні чорні дірки, що поглинають навколишню речовину. При цьому випромінюються колосальні обсяги енергії, і виробляється світло, яке може бути яскравішим за всіх зірок разом узятих у галактиці на зразок нашої. Вчені припустили, що невидима Магелланова Корона має проявитися завдяки спотворенням світла від квазарів, коли це світло через неї проходить — при цьому механізми спотворень мають зберігатися.
Астрономи вивчили характерні спотворення в ультрафіолетовому випромінюванні 28 квазарів, що дозволило їм описати особливості речовини, що оточує Велику та Малу Магелланову Хмару. Були виявлені ознаки вуглецю, кисню та кремнію в ореолі гарячої плазми, що оточує карликову галактику, що ймовірно вказує на існування Магелланової Корони. За словами вчених, це утворення перешкоджає деструктивному впливу Чумацького Шляху та захищає невеликі галактики від інших об’єктів, які прагнуть проникнути на їхню територію. У результаті процес формування нових зірок не переривається.
Джерело: space.com
