Ще в 1988 році вчені дізналися про існування крихітних безсмертних медуз Turritopsis dohrnii (щоправда, раніше їх помилково класифікували Turritopsis nutricula). Представники цього виду дуже маленькі (близько 5 мм у діаметрі) і вважаються єдиними тваринами Землі, здатними жити вічно. І іспанські біологи з Університету Ов’єдо
вирішили з’ясувати, як медузам це вдається.
Важливо відзначити, що незважаючи на свою назву T. dorhnii все ж таки не безсмертні в традиційному розумінні. Йдеться про біологічне безсмертя: тобто, у них ризик смерті не підвищується з віком, оскільки вони здатні повернути процес старіння в зворотний бік на будь-якій стадії розвитку та прожити всі цикли розвитку наново. У цьому нова особина генетично буде повним клоном попередньої.
Механізм активується через травми, голод або несприятливі умови. Це так, ніби доросла людина могла від нестачі їжі знову перетворитися на ембріон і заново проходити стадії народження, дорослішання та пубертату — і так цикл за циклом при необхідності. Втім, від зовнішніх причин ці медузи можуть померти будь-якої миті, як і інші організми.
Щоб з’ясувати причину такої надздібності, вчені порівняли ДНК T. dorhnii та інших медуз. Аналіз показав, що більше тисячі генів може допомагати медузі звертати старіння назад: вони так чи інакше пов’язані зі старінням та відновленням ДНК.
Але лише один із них забезпечує два аспекти, які не спостерігалися у інших медуз. Він відключає перетворення ДНК на РНК або білок, а також включає плюрипотентність (здатність стовбурової клітини замінити собою будь-яку іншу, яка необхідна організму).
Хоча цей ген відсутній в інших медуз, ним одним не обмежується. З великою ймовірністю за безсмертя T. dorhnii відповідає кілька генів, що працюють у зв’язці.
Вчені вважають, що якщо їм вдасться краще розібратися в цих механізмах та взаємодії генів, то надалі такі напрацювання можна використовувати, щоб продовжити життя людей. Це не допоможе нам жити вічно, але може сповільнити старіння людського тіла.
