З моменту запуску першого супутника в космос минуло лише 60 років, але за цей час ми навчилися будувати апарати, здатні літати до інших планет. Ми ще дуже мало знаємо про Всесвіт, але завдяки космічним зондам і телескопам можемо бачити і фотографувати далекі і не дуже об’єкти, що заповнюють космічний простір.
Ми зібрали найвідоміші і просто гарні фотографії, які допомогли вченим змінити сучасні уявлення про Землю, Сонячну систему і весь Всесвіт.
1. Запуск ракети Falcon 9 із супутником Hispasat 30W-6
6 березня 2018 ракета-носій Falcon 9 доставила на орбіту Землі телекомунікаційний супутник зв’язку, який буде працювати протягом 15 років. Цей запуск для SpaceX став 50-м за рахунком, а супутник – найбільшим з тих, що компанія Ілона Маска відправляла на орбіту.
Особливість Falkon 9 полягає в тому, що її перша сходинка призначена для багаторазового використання, проте цього разу через технічні причини її посадку проводити не стали.
2. Туманність Бульбашка
Туманність Бульбашка знаходиться на відстані 7 100 світлових років від Землі в сузір’ї Кассіопеї. Її діаметр становить приблизно 7 світлових років – а це майже в півтора рази більше, ніж відстань від Сонця до його найближчого сусіда Альфи Центавра. Туманність була відкрита ще в 1787 році самим Вільямом Гершелем, проте тільки в 2016 році телескоп «Хаббл» зробив докладні знімки.
Вік зірки, що утворює цю туманність, становить близько 4 млн років, а її маса в 45 разів перевершує сонячну. Це надзвичайно гаряча зірка, термін життя якої невеликий – на думку вчених, вже через 10-20 млн років вона спалахне як наднова.
3. Атмосфера Землі і Місяць
Знімок Місяця на тлі земної атмосфери, зроблений з борту МКС.
4. Шах і мат, спільнота пласкої Землі
Цей знімок, зроблений на вершині Евересту, на думку автора, повинен назавжди поставити хрест на теорії пласкої Землі. Проте є думка, що знімок зроблений на об’єктив «фішай», який так само викривляє навколишній простір. Але найголовніше, що цей знімок привертає увагу ще до однієї проблеми: на вершині Евересту накопичилася величезна кількість сміття, серед якого і прапори, залишені тут завойовниками найвищої гори на планеті.
5. МКС на тлі Місяця
Перший елемент Міжнародної космічної станції був виведений на орбіту Землі ще в 1998 році. В даний час МКС знаходиться на висоті близько 400 км від поверхні планети, а швидкість її руху по орбіті складає приблизно 27 000 км / год. До речі, на сьогоднішній момент повна вартість станції – $ 150 млрд.
6. Виверження вулкана Саричева, Курильські острови
Вулкан Саричева знаходиться на острові Матуа, що входить до складу Курил. Це активний вулкан, який за останні 250 років вивергався 11 разів. Останнє виверження відбулося в 2009 році, і саме його запам’ятали космонавти з борту МКС – воно було настільки сильним, що вивержені лавові потоки в деяких місцях віддалили берег майже на півкілометра.
7. Зворотний бік Місяця на тлі Землі
Як відомо, наш природний супутник завжди повернений до нас однією стороною через те, що період обертання Місяця навколо Землі і період обертання навколо власної осі однакові. Однак все ж бачимо ми Місяць не однаковою – так, в Арктиці він розташований південним полюсом вгору, а в Антарктиці – північним.
8. Curiosity робить селфі на тлі марсіанських ландшафтів
Марсіанська наукова лабораторія – так офіційно називають марсохід Curiosity ( «Допитливість»), досліджує поверхню Марса з 2012 року. Завдяки Curiosity вчені дізналися про дозу радіації, яку отримають учасники марсіанської експедиції. Виявилося, що за рік на Марсі вони отримають дозу, в 300 разів перевищує річну норму, встановлену для працівників атомної промисловості. Тому максимальний термін перебування на Червоній планеті не повинен перевищувати 500 днів.
9. «Опуклість» в центрі галактики Чумацький Шлях
Центр нашої галактики, від якого ми віддалені приблизно на 27,7 світлових років, – найактивніша частина Чумацького Шляху, де ще триває формування нових зірок. Сама ж «опуклість», яка знаходиться в центрі центру галактики, являє собою зоряне скупчення, що складається в основному зі старих зірок. Вважається, що в центрі нашого глобального «дому» знаходяться дві чорних діри, одна з яких масивніша від Сонця приблизно в 43 млн разів.
10. Марс на відстані 50 млн кілометрів від Землі
У травні 2016 року Марс наблизився до Землі на відстань в 80 млн км, що дозволило телескопу «Хаббл» «розглянути» об’єкти розміром 30 × 50 км. На знімку можна побачити хмари над полюсами Червоної планети, кратер Кассіні, кратер Гюйгенса і кратер Скіапареллі. До речі, вчені вважають, що марсіанські кратери колись були заповнені водою, а в кратері Кассіні було більше води, ніж в Байкалі.
11. Найдетальніший знімок Крабовидної туманності
Крабоподібна туманність, розташована в сузір’ї Тельця, являє собою залишки наднової зірки, вибух якої спостерігали і задокументували китайські астрономи в 1054 році. У самому центрі туманності знаходиться нейтронна зірка, яка також утворилася в результаті вибуху наднової, – її діаметр становить приблизно 20-30 км, а маса порівнюється з сонячною.
12. Зірка, що формується на відстані 4,5 світлових роки від сузір’я Лебедя
Ця космічна гусінь- не що інше, як зірка, що народжується, яка збирає для себе будівельний матеріал з навколишнього її газу. Вчені до кінця не впевнені, що у зоряного «ембріона» вийде набрати масу, адже цьому активно заважають зірки О-типу. Ці зірки, яких на даний момент у видимій нам частині Всесвіту налічується лише 65, – найяскравіші і найгарячіші з відомих космічних об’єктів.
Саме такі зірки знаходяться поруч із світилом, що формується (яке, якщо все-таки набере масу, буде перевершувати Сонце і за розміром і за яскравістю), і випромінювана ними радіація руйнує протозоряні хмари.
13. Перший знімок, зроблений Нілом Армстронгом на Місяці
21 липня 1969 американський астронавт Ніл Армстронг зробив перший в історії вихід на поверхню Місяця і виголосив свою знамениту фразу: «Це один маленький крок для людини, але гігантський стрибок для всього людства». Через 15 хвилин після виходу Армстронга до нього приєднався і його колега по місії Базз Олдрін – так почалася нова епоха в дослідженні космосу.
До речі, білий пакет на передньому плані – це мішок зі сміттям.
14. «Мозаїка» з останніх знімків Сатурна, зроблених «Кассіні»
15 вересня 2017 року космічний зонд «Кассіні» увійшов в атмосферу Сатурна і назавжди припинив своє існування – рівно за 1 місяць до 20-річного ювілею свого запуску в космічний простір. За два десятки років він допоміг вченим багато дізнатися про Сатурні і його супутники, а на прощання залишив нам чудові знімки газового гіганта.
15. туманність вуаль
Приблизно в 1470 світлових роках від нашої планети знаходиться туманність Вуаль, що залишилася від спалаху наднової зірки. Вона настільки величезна, що, незважаючи на гігантську відстань, на нічному небі її розмір уп’ятеро перевищує розмір повного Місяця. Крім того, через величину туманності вчені дали назви її окремим частинам – так, наприклад, один із секторів Вуалі іменується Відьминою мітлою, а інший – Щукою.
16. Туманність Равлик («Око бога»)
Один із найкрасивіших і незвичайних об’єктів видимого нам Всесвіту – туманність Равлик, або, як її прозвали, Око бога, знаходиться приблизно в 650 роках від Сонця і є одним з найближчих до нас подібних об’єктів. Цікаво, що ця туманність з’явилася завдяки зірці, схожій на наше світило, яка завершила свій життєвий цикл і перетворилася на білого карлика, а це означає, що через 6 млрд років на його місці з’явиться ще одне Око бога.
17. Новітній знімок Юпітера, травень 2018 року
Космічний зонд “Юнона” зробив унікальний знімок Юпітера, на якому газовий гігант постає з незвичного ракурсу: Червона Пляма, що представляє собою безперервний гігантський вихор, знаходиться в північній півкулі. Крім того, на знімку видно, що на планеті вирують й інші вихори, проте всі вони помітно поступаються розміром найвідомішому. Особлива цінність цієї фотографії, як кажуть вчені, в тому, що планета відображена в своїх природних кольорах, що суттєво допоможе в її вивченні.
18. Еволюція знімків Плутона
Плутон офіційно перестав бути 9-й планетою Сонячної системи в 2006 році і тепер вважається разом зі своїми космічними «сусідками» Ерідою і Церерою однією із карликових планет. До речі, саме Еріда багато в чому стала причиною «розвінчання» Плутона: до 26-ї Асамблеї Міжнародного астрономічного союзу вона претендувала на звання 10-ї планети Сонячної системи, але в ході з’їзду вченими було прийнято рішення, що і сама Еріда, і Плутон не підходять під класичне визначення терміна «планета».
