В американському місті Балтімор 17 грудня у віці 95 років помер видатний український дисидент, лінгвіст, автор багатьох словників Святослав Караванський.
Про це повідомила громадський діяч Галина Климук-Чомьяк, передає ONLINE.UA з посиланням на її Facebook.
Останні 37 років видатний українець прожив в еміграції.
Караванський народився 24 грудня 1920-го в Одесі. У 1938-1939 роках навчався в Одеському індустріальному інституті і заочно в інституті іноземних мов, пише “Историческая правда”.
Протягом 1940-1941 років служив у Червоній армії. Під час Другої світової війни потрапив у полон. Звільнившись у 1942 році, Караванський вчився в Одеському університеті, брав участь у підпіллі ОУН(б) під позивним “Бальзак”.
За допомогою Оунівських зв’язків з румунами Караванського у 1944 році десантували з літака на територію СРСР, однак через кілька днів його заарештували, і 7 лютого 1945 року військовий трибунал засудив Караванського до 25 років таборів.
Вирок відбував на Печорі, Колимі, в Мордовії. З ув’язнення Караванського звільнили майже через 16 років — 19 грудня 1960-го по амністії. Він зайнявся журналістською, літературної та філологічної роботою, яку почав ще в таборах.
Зокрема, Караванський став автором “Словника рим української мови” (60 тисяч віршованих пар), видав книгу “Біографії слів”, переклав роман Шарлотти Бронте “Джейн Ейр”.
У 1962 році вступив на заочне відділення філологічного факультету Одеського університету. Караванський активно виступав проти русифікації та за розвиток та підтримку української мови. Написав листа на ім’я прокурора УРСР з вимогою притягнути до кримінальної відповідальності міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР (1960-1973) Юрія Даденкова за помилки, які призвели до порушення прав української нації.
За самиздатскую статтю “Про одну політичну помилку” з критикою русифікації вищої школи законом “Про мову”, написану в 1965 році, Караванського 13 листопада того ж року КДБ заарештував. Його відправили досиджувати невідбуту частину тюремного терміну (8 років і 7 місяців) у табори суворого режиму. Під час другого ув’язнення Караванський п’ять разів оголошував голодування, а також збирав свідчення в’язнів — очевидців розстрілу польських офіцерів у Катині.
У 1969 році його засудили до п’яти років в’язниці і до трьох років таборів суворого режиму. Загальний термін, проведений Караванським у радянських таборах, склав 31 рік.
У лютому 1979 року його оголосили членом Української Гельсінської групи. Після звільнення 30 листопада 1979-го Караванський з дружиною Ніною Строкатої емігрували в США.
Радянська влада позбавила їх обох громадянства. Караванський опублікував ряд праць з мовознавства, зокрема “Практичний словник синонімів української мови” та “Російсько-український словник складної лексики”. Кавалер ордена “За мужність” I ступеня.
