Сокиринський архітектурно-парковий комплекс — палацово-парковий комплекс створений на початку 19 століття у селі Сокиринці (нині Срібнянського району Чернігівської області).
Сокиринці — село в Срібнянському районі Чернігівської області, центр сільської ради. Розташоване у верхів’ї річки Утки (лівої прититоки Удаю).
Назва села походить від першого поселення Івана Сокири (або Сокирки), який 1092 заснував над річкою Уткою хутір.
Вперше згадується О. Пшездецьким у описі володінь Яреми Вишневецького у 40-х pp.
Сокиринський архітектурно-парковий комплекс — палацово-парковий комплекс створений на початку 19 ст.
У 1823—1829 роках прилуцький полковник Павло Ґалаґан спорудив в Сокиринцях за проектом архітектора Павла Дубровського величний мурований палац на 60 кімнат в стилі ампір з високим декоративним куполом. Водночас садівник-австрієць Бістерфельд розбив навколо палацу великий ландшафтний парк з альтанками, церквою і каплицею, греблею і двома мостами. У палаці була велика мистецька галерея (вона стала основою для заснування Чернігівського художнього музею), унікальна коштовна колекція посуду і зброї. Тут діяв кріпацький театр і хор. Через це Сокиринці колись називали «українським Парнасом».
Сокирінській парк створювався поступово, з 1793 по 1835 рік, переважно місцевими знавцями паркового будівництва. Територія – 40 га. Прекрасний старовинний палац і англійський ландшафтний парк з озерами, парковими спорудами і скульптурами є справжнім пам’ятником садово-паркового мистецтва минулого, перлиною архітектурно-ландшафтного намиста України. Під час дослідження на території Сокирінського парку виявлено 76 видів і форм дерев і чагарників. Прикрасами парку є палац і ротонда (архітектор Г. Дубровский), кімната-музей О. Вересая в палаці.
У цьому ж селі знаходиться могила найвідомішого з українських кобзарів – Остапа Вересая (1803-1890 рр.).
