Щороку у червні жителі Північної півкулі, зокрема й України, зустрічають особливий день — момент, коли світловий день досягає свого максимуму. Це літнє сонцестояння — подія, що впродовж тисячоліть мала як астрономічне, так і культурне значення для людства. Сучасні вчені вже точно визначили, коли ця подія відбудеться у 2025 році.
Що таке літнє сонцестояння?
Літнє сонцестояння — це астрономічне явище, коли Сонце в зеніті піднімається найвище над горизонтом упродовж року. Саме цього дня небесне світило проходить найдовшу траєкторію по небу, забезпечуючи максимальну кількість денного світла.
Подія відбувається через нахил земної осі (приблизно 23,4°) відносно орбіти навколо Сонця. Саме цей нахил обумовлює сезонні зміни на планеті: під час сонцестояння Північна півкуля максимально наближена до Сонця, а Південна — максимально віддалена. Відповідно, у червні на півночі — найдовший день року, а на півдні — найкоротший.
Під час літнього сонцестояння Сонце опиняється прямо над тропіком Рака — північним тропіком, однією з п’яти умовних ліній, що формують географічну сітку Землі. Аналогічно, у грудні зимове сонцестояння відбувається, коли Сонце знаходиться над тропіком Козерога — південним тропіком.
Як змінюється довжина дня?
Тривалість світлового дня у цей період залежить від широти. На екваторі день і ніч приблизно однакові протягом усього року. А от у помірних широтах, зокрема в Україні, світловий день може тривати до 15 годин. Чим далі на північ — тим довше світло: за полярним колом Сонце взагалі не заходить за горизонт, створюючи так званий полярний день.
Коли очікувати літнє сонцестояння 2025?
У XXI столітті ця подія зазвичай припадає на 20, 21 або 22 червня. У 2025 році літнє сонцестояння настане 21 червня, в суботу, о 05:42 за київським часом. Саме в цей момент Сонце досягне зеняту у своїй річній подорожі небосхилом.
Для мешканців Південної півкулі ця дата матиме протилежне значення – у них зимове сонцестояння, а 21 грудня вони відзначатимуть своє літнє сонцестояння, а ми — зимове.
Сонцестояння у традиціях і культурі
Літнє сонцестояння здавна надихало людей на свята, ритуали та спостереження за небом. Археологи вважають, що мегалітичні споруди, як-от Стоунхендж у Британії, Чанкільо в Перу та храмовий комплекс у Карнаці (Єгипет), були збудовані саме для астрономічних спостережень, пов’язаних із рухом Сонця.
У Стародавній Греції літнє сонцестояння позначало початок нового року за деякими календарями та слугувало орієнтиром для відліку часу до початку Олімпійських ігор. У цей період вшановували бога Кроноса — спочатку як покровителя землеробства, а згодом — часу.
Багато народів святкували цей день вогнищами, танцями, вінками з квітів, обрядовими хороводами. У кельтів і германців це був один з ключових моментів «Колеса року» — язичницького циклу свят, присвячених зміні сезонів. Сучасні послідовники неоязичницьких традицій відзначають Літо (Litha) в проміжок між 19 і 23 червня.
Українські традиції: від Купала до сучасності
На території України свято літнього сонцестояння збереглось у вигляді Івана Купала — одного з найяскравіших обрядів народного календаря. Відомий етнограф Аполлон Коринфський у своїй праці «Народна Русь» (1901) згадував, що в давнину Купальські дійства тривали кілька днів і супроводжувалися ритуальними вогнищами, пошуком цвіту папороті та нічними хороводами. З 2024 року в Україні відроджено традицію святкування Івана Купала саме 24 червня, ближче до астрономічної дати сонцестояння.
Хоча ми живемо в епоху точних календарів і цифрових годинників, літнє сонцестояння продовжує надихати людей по всьому світу — як символ сили природи, циклічності часу і нерозривного зв’язку людини з космосом.
