Нове дослідження, опубліковане в журналі The Planetary Science Journal, припускає існування рідкого океану під поверхнею Міранди – супутника Урана. Це відкриття може зробити Міранду одним із небагатьох об’єктів Сонячної системи, де потенційно можлива форма життя.
Дослідники переглянули знімки космічного апарату Voyager-2 1986 року та створили комп’ютерну модель для перевірки можливих структур надр супутника. Найкраща відповідність між прогнозованими моделями та спостережуваними особливостями поверхні вказує на існування океану під крижаною поверхнею Міранди близько 100-500 мільйонів років тому.
За даними дослідження, цей підповерхневий океан мав глибину щонайменше 100 кілометрів і був прихований під крижаною корою товщиною до 30 кілометрів. Враховуючи, що радіус Міранди становить лише 235 кілометрів, океан займав би майже половину супутника.
Ключову роль у формуванні океану відіграли припливні сили між Мірандою та сусідніми супутниками, посилені орбітальними резонансами. Ці гравітаційні взаємодії створювали тепло всередині супутника, що могло підтримувати існування рідкого океану.
Науковці вважають, що океан може існувати й досі, хоча і в тоншому вигляді. За розміром і складом Міранда подібна до супутника Сатурна Енцелада, який зараз є однією з головних цілей у пошуках позаземного життя. Проте для остаточних висновків потрібні нові дослідження та збір додаткових даних про супутники Урана.
