Серед них прохід дошками над прямовисною скелею, величезний лабіринт з каньйонів та сходи, збудовані 500 років тому.
Прогулянка дошками на горі Хуашань у Китаї
Гора Хуашань у Китаї є священним місцем для послідовників даосизму. А ще це одна з найпопулярніших і найнебезпечніших пам’яток Піднебесної.
На вершині гори стоїть храм, де можна випити чаю і помедитувати. Але щоб дістатися до нього, доведеться подолати шлях завдовжки 100 метрів. Ось тільки йти доведеться дошками шириною 30 сантиметрів, та ще й на висоті 2 000 метрів.
Страхувальний трос тут обов’язковий, але, навіть незважаючи на ці заходи безпеки, на горі періодично гинуть туристи. І цей факт зовсім не заважає десяткам і сотням любителів гострих відчуттів регулярно збиратися на цих старих містках.
Сходи інків від Мачу-Пікчу до Уайна-Пікчу в Перу
Руїни Мачу-Пікчу – одне з найвизначніших місць у Південній Америці. Дістатись до них дуже легко, і там не проштовхнутися – дуже багато туристів. Але ось за стародавнім містом лежить складніша ціль — руїни Уайна-Пікчу. Звідти відкривається справді чудовий краєвид на давню напівзруйновану цитадель.
Добиратися від одного міста до іншого доведеться 183-метровими сходами, побудованими понад 500 років тому. Додайте до цього те, що шлях знаходиться на висоті 2720 метрів над рівнем моря. З одного боку — сира кам’яна стіна, з іншого — урвища близько двох з половиною кілометрів глибиною. Страхівки та огорож не передбачено. Успіхів.
На цих сходах загинуло чимало людей. Наприклад, у 1997 році звідси зірвалася і розбилася на смерть американська туристка. У 2004-Уму росіянина тут ударила блискавка. У 2013-му внаслідок каменепаду загинув німецький турист, а ще троє померли у цьому ж році просто від серцевих нападів. Тобто один тільки краєвид, який відкривається із цих сходів, може вбити.
Маршрут через Драконові гори у Південній Африці
Цей туристичний маршрут знаходиться у Національному парку Натал у Південній Африці. Довжина його становить 240 кілометрів, і подорож ним займає від 10 днів до двох тижнів.
Щоб дістатися до підніжжя Драконових гір, доведеться здійснити підйом мотузяними сходами біля стрімкого урвища. Потім ви пройдете через скелясті пустелі, схили, що заросли густими травами, і суворі вузькі гірські хребти на висоті тисячі метрів. Рух тут супроводжується великими труднощами. Ні покажчиків, ні видимих стежок, тож заблукати дуже просто.
Пікантності ситуації додають дикі звірі, які тут живуть в своє задоволення. А чого ви хотіли — Африка. Особливо радують дикі носороги, які можуть затоптати вас просто так, чорні антилопи гну з поганим характером, леопарди і отруйні змії.
Звичайно, періодично в цих місцях безвісти зникають туристи.
Королівська стежка в ущелині Ель Чорро в Іспанії
Королівська стежка – це споруда з вбитих у скелі залізничних рейок і милиць, розташована між водоспадами Чорро та Гайтанехо в Іспанії. Її збудували робітники в 1905 році, щоб полегшити собі доступ до місця будівництва гідротехнічної греблі Конде дель Гвадалорсе.
Після закінчення будівництва доріжкою пройшовся Альфонсо XIII, що прямував на церемонію відкриття греблі. На честь цієї події місце назвали “El Caminito del Rey” – “Стежка короля”. І з того часу вже майже сотню років всякі екстремали та любителі полоскотати собі нерви ходять цим мостом, щоб насолодитися краєвидом – гігантський каньйон, блакитні річки та зелені мальовничі долини внизу точно варті цього.
Незважаючи на те, що стежку реконструювали та встановили сітчасту огорожу, поручні та страхувальні карабіни для відвідувачів, тут все одно періодично гинуть туристи. На згадку про жертви на початку шляху стоїть мармурова табличка з їхніми іменами, яка є своєрідним застереженням для необережних.
Лабіринт у національному парку Каньйонлендс у США
Як можна зрозуміти з назви, у парку дуже багато каньйонів. А в найвіддаленішій його точці вони складаються в цілий лабіринт.
Щорічно парк відвідують всього близько 2 000 туристів, тому що навіть просто дістатися до місця – завдання ще те. Для цього знадобиться спочатку подолати посушливі круті схили Каньйонлендс, які перетинають численні урвища та яри.
Лабіринт – це система з вузьких тріщин, печер і проходів у скелях, в яких можна заблукати. Персоналу парку і рятувальникам регулярно доводиться діставати звідти туристів, що загубилися. Якщо їх вчасно не знайти, вони загинуть від спеки та спраги вдень або від холоду вночі.
