Запуск відбувся тоді, коли в те, що це вдасться цього року, вже мало хто вірив — навіть у космічній галузі. Дванадцятирічна програма одноразової ракети за кілька мільярдів доларів ризикує стати застарілою на тлі нових, набагато дешевших конструкцій.
Ракета досягає у висоту ста метрів, її маса понад 2600 тонн. Нижній ступінь використовує одноразову версію водневих ракетних двигунів шатлів, другий ступінь — модернізований верхній щабель від більш ранньої американської ракети Delta IV. Відповідно, вона використовує кисень-водневий двигун від Delta IV.
Перший випробувальний пуск – місія Artemis I – відбувся 16 листопада, о 08:47:44 за київським часом. Ракета вивела на орбіту космічний корабель Orion, який під час 25-денної місії має досягти орбіти Місяця, зблизитись з нею на 130 кілометрів, а потім повернутися на Землю. Загальна довжина маршруту — близько 1,9 мільйона кілометрів. Все це відбудеться в повністю безпілотному режимі, щоб продемонструвати здатність системи безпечно доставити туди ж космонавтів.
Сам запуск можна побачити нижче:
SLS – надважка ракета, здатна виводити на орбіту до 130 тонн (до 70-105 тонн у перших версіях), що близько або більше, ніж навіть у Falcon Heavy від SpaceX.
Ракета двоступенева, але має додаткові бічні прискорювачі. Технічно вони повторюють прискорювачі «Шатлів», проте модернізовані та зроблені наперед одноразовими з підвищенням тяги на 25 відсотків. Основні двигуни ракети працюють на рідкому водні та кисні — це RS-25D/E, модернізований двигун, знову ж таки, від «Шатлів». Раніше запуски SLS кілька разів відкладали саме через проблеми з пальним для цих двигунів: водень легко витікає з баків, і його витік був причиною скасування стартів.
Однак, на відміну від «Шатлів», SLS задумана одноразовою: зробили так тому, що програму розпочинали 12 років тому, коли NASA розчарувалося в багаторазових конструкціях через величезну вартість та високу аварійність багаторазових «Шаттлів» (у них загинули 14 людей екіпажу, більше, ніж на інших типах пілотованих космічних носіїв, разом узятих).
З тих пір компанія SpaceX переконливо показала, що багаторазові носії можуть бути дешевшими за одноразові, при цьому цілком безпечними. Саме її кораблі на її ракетах зараз доставляють людей на МКС. У цих умовах безліч американських галузевих спостерігачів ставлять під питання свідомість програми SLS і спроєктованого для використання з цією ракетою пілотованого корабля Orion.
Справа в тому, що вартість місій для неї величезна. Перший запуск, відповідно до аудиту NASA, коштуватиме 2,2 мільярда доларів за саму ракету SLS, ще мільярд — за корабель Orion, а ще 568 мільйонів — за наземне забезпечення місії. Ціна навіть однієї SLS еквівалентна кільком десяткам пусків ракети Falcon 9. Хоча корисне навантаження тієї в кілька разів вище, вартість виведення навантаження для частково багаторазових носіїв SpaceX виходить на порядок нижчою, ніж у SLS.
Крім того, компанія Ілона Маска розробляє надважкий Starship, який зможе виводити на орбіту щонайменше 100 тонн корисного навантаження. Насправді він навіть більш вантажопідйомний, ніж перспективні версії SLS, оскільки в його корисне навантаження не входить вага пілотованого корабля (другого ступеня Starship), а SLS зараховує масу Orion у своє корисне навантаження. Очікувана вартість запуску Starship – нижче 100 мільйонів доларів (є і значно нижчі оцінки).
Враховуючи всі ці фактори, NASA, яке раніше планувало місячну програму виключно на SLS, не так давно підписала з SpaceX угоду, згідно з якою Starship задіють для висадки астронавтів на Місяць.
Щоправда, до супутника Землі їх доставить Orion, запущений на SLS, – мабуть, так у Національному управлінні з аеронавтики та дослідження комічного простору США планують зняти питання про те, навіщо вони витратили 23 мільярди доларів на розробку SLS та 26,3 мільярда на корабель Orion. Ці 50 мільярдів доларів значно перевищують інвестиції, отримані приватною компанією SpaceX за її історію.
Джерело: nasa.gov
