Якщо у людини, дорослої чи маленької, відсутня гарна звичка, її місце займає погана. Наприклад, якщо робоча жінка не любить готувати вдома. То вся її сім’я переходить на напівфабрикати. Якщо відсутня звичка регулярно робити спортивні вправи, то вільний час заповнюється сидінням біля телевізора чи комп’ютера.
Погана звичка приходить швидко, оскільки для її набуття не треба прикладати зусиль. Вона з’являється сама собою. Формування хорошої звички потребує часу та зусиль. Вже сформована вона виконується сама собою. Якщо людина хоч раз не виконає свій «ритуал», наприклад, замість вранішньої пробіжки піде до казино і запустить ігрові автомати, то вона буде відчувати деякий дискомфорт.
Які звички варто прищеплювати
Чим старше людина, тим важче їх виходити із власної зони комфорту. Навіть зрілому чоловіку важко виконувати певні щоденні завдання не маючи звички. Тому, батьки повинні заздалегідь задуматися, чи такого вони хочуть в майбутньому для дитини.
Обов’язкові звички, які повинні бути сформовані в ранньому дитинстві:
- Культура прийому їжі та здорове харчування;
- фізична активність;
- планування дня (вільного та робочого часу);
- етикет та ввічливість;
- допомога по дому;
- допомога ближнім;
- турбота про себе;
- саморозвиток.
Як правильно формувати батькам звичку у дитини
Правила формування хороших звичок у дитини:
- Власний приклад. Еволюційно склалося, що головний механізм навчання людини – наслідування батьків.
- Відсутність негативних асоціацій з хорошою звичкою. Не варто сварити дитину за те що вона чогось не зробила. Категорично забороняється її порівнювати з кимось, навіть якщо наміри батьків виключно добрі. В кінцевому результаті, коли дитина стане дорослою, то вона зрозуміє, що дана звичка дійсно хороша і буде виконувати її не задумуючись.
- Дати позитивні асоціації. Не обов’язково кожного разу після виконання дитиною певної дії давати їй цукерку. Більш ефективний метод – бурхливе схвалення батьків, тісне спілкування і увага до малюка в момент виконання. З дітьми молодшого віку можна гратися чи зробити веселе змагання.
- Пояснити доступною для дитини мовою що дасть їй та чи інша звичка. Коли дитина мала, то розуміння часу у неї ще відсутнє. Тому, їй все одно що буде через 10 років. Дітям незрозуміла фраза «треба їсти овочі, щоб бути здоровим в майбутньому». Вони розуміють тільки те, що ці овочі є тут і зараз і вони не смачні.
- Рухатися повільно. Не треба формувати декілька звичок одночасно. На це батьки витратять багато часу і енергії, та навряд досягнуть якісного бажаного ефекту.
- Бути готовим до тимчасової відмови від звички. Під час хвороби чи стресової ситуації дитина має право не дотримуватися звички, за умови якщо вона гарно закріплена.
- Цінувати старання і не критикувати. Якщо дитина вперше робить спробу помити підлогу, то реакція батьків повинна бути виключно позитивною. Супроводжуватися схвальними фразами, наприклад: «Ти вирішив мені допомогти, велике дякую!».
Не варто привчати дитину до певних звичок лише тому, що так прийнято суспільством або вас самих ваші ж батьки змушували щось робити. Мета набуття звички – здоров’я, благополуччя та щастя дитини. Не варто забувати проявляти любов і приймати дитину такою, якою вона є. Навіть якщо вона не їсть овочі.
