Як український «Щедрик» став однією з найвідоміших різдвяних пісень у світі (відео)

0
2 094

Від язичницької традиційної пісні до флешмобу – як «Щедрику» вдалося закохати в себе всіх.

Багато з нас нарікають на те, що Україна закордоном часто стає відомою тільки в негативному ключі. Проте, щорічно перед різдвяними і новорічними святами ось уже 95 років, як весь світ починає слухати, співати і виконувати на музичних інструментах наш «Щедрик», в західному світі більш відомий, як «Carol of the Bells».

Український композитор Микола Леонтович присвятив обробці «Щедрика» близько 20 років життя. За основу взяв текст відомої народної пісні, яка, за словами істориків, була придумана ще за часів язичництва. Так, в першому куплеті йдеться про те, що «прилетіла ластівочка», що неможливо взимку. Це пояснюють тим, що раніше предки святкували початок нового року навесні, коли птахи і поверталися з вирію.

З 1901 по 1919 рік Леонтович переписував обробку 5 разів. Він намагався домогтися гармонійного поєднання народного багатоголосся і класичної поліфонії, де б кожен окремий голос звучав виразно і самостійно. Разом з тим, назвати «Щедрик» класичною різдвяною піснею не виходить: він набагато коротше традиційних аналогів, виповнюється дуже швидко і головне – написаний в мінорі.

Вперше публіка почула композицію Леонтовича 100 років тому: в 1916 році її виконав хор Київського університету, де тоді працював маестро. Пісню сприйняли не просто тепло – через неї слава про композитора розійшлася далеко за межі України. Через 5 років «Щедрик» був вперше виконаний в Америці – хором імені Олександра Кошиця на концерті в нью-йоркському Карнегі-Холі. Цікава історія і самого хору: в 1919 році Директорія затвердила створення Української республіканської капели (так хор називався в той час) в складі 80 чоловік. У тому ж році разом зі своїм диригентом О. Кошиця капела вирушила гастролювати по Європі і Америці, але після окупації України більшовиками вирішила не повертатися додому. На жаль, до моменту виконання цих хором «Щедрика» в Нью-Йорку Леонтович не дожив всього кілька місяців.

Авторство англійського тексту пісні в варіанті «Carol of the Bells» також належить українцеві – композитору і аранжировщику Петру Вільговскому. У 1936 році він працював на радіо NBC, коли зробив кілька версій англомовного тексту, але найбільше прижилася саме «Carol of the Bells». Тим більше дивно, як мало людей за кордоном знають, що автор мелодії – українець Микола Леонтович. Це питання піднімала українська діаспора в США ще в 1976 році! Микола Кушніренко, наприклад, в американській газеті «Свобода» обурюється тому, що ім’я автора не вказується в нотах, як повинно бути. А ще – міркує про те, що самі ноти, найімовірніше, колись були переписані у диригента Кошиці, і вже від нього розійшлися по світу.

Як би там не було, «Щедрик» став рекордно популярним. Його використовують у фільмах різних жанрів – від «Гаррі Поттера» до «Міцного горішка», від «Сімпсонів» до «Менталіста». Його переспівують нікому невідомі музиканти і мастодонти сцени (чого тільки варта кавер від Metallica!).

Мелодія «Щедрика» раз у раз з’являється в рекламі світових брендів, яка в лічені дні набирає мільйони переглядів. А в кінці листопада навіть був запущений флешмоб #щедрик100challenge, автором якої став священик і керівник жіночої хорової капели «Соломія».

Суть акції полягає в тому, щоб заспівати «Щедрик», зняти це на відео, викласти на Youtube і в інші соцмережі, а також запросити до участі ще як мінімум 3 колективи або виконавця. Кажуть, челлендж прийняв навіть Павло Зібров. Флешмоб триватиме до 15 лютого включно, а взяти участь в ньому можуть всі бажаючі.