Як письменники і журналісти намагаються розібратися, що відбувається насправді
Про події на сході країни можна дізнатися не тільки з новин, але і з книг. Найбільше інформації − у журналістів, тому в числі перших з’явилися видання «Війна очима ТСН» або «Я − свідок. Записки з окупованого Луганська» журналіста газети «День» Валентина Торби. Крім співробітників ЗМІ за опис і осмислення цієї війни беруться волонтери та письменники. Деякі з них побували на передовій, інші − пропустили події через власну уяву.
Forbes вибрав 10 найкращих вітчизняних книг про АТО.
Сергій Лойко, «Аеропорт»
«Брайт Стар Паблішинг», 2015
У книзі кореспондента і фотокора Los Angeles Times у Москві Сергія Лойка скрупульозно описуються п’ять останніх днів 240-денної оборони Донецького аеропорту, які автор провів із його захисниками. Письменник відтворив відчайдушні, а часом відверто безрозсудні операції безстрашних «кіборгів», їх побут і задушевні бесіди в очікуванні атаки.
Оповідання час від часу переривається вставними новелами, в яких ідеться про інші епізоди війни, і спогадами головного героя − бувалого військового фотокореспондента Андрія. Він розмірковує про своє життя і про перебування в Україні. Андрій живе в США, куди багато років тому перебрався з Москви. Він приїжджає до Києва, щоб висвітлювати Євромайдан. Залишитися в країні після падіння режиму, а потім вирушити на воюючий Донбас Андрія спонукає не стільки робота, скільки романтичні стосунки з молодою дівчиною, які зав’язуються на барикадах Майдану.
Євген Положій, «Іловайськ»
«Фоліо», 2015
Книга складається з 16 новел − історій про солдатів, які пережили «Іловайський котел». В основі кожного оповідання − спогади бійця, що став учасником найжахливішої поразки української армії за всю війну на Донбасі. Автор намагався точно, наскільки це дозволяє жанр новели, передати історії солдатів, у більшості персонажів є прототипи. Українські військові чини, дії яких призвели до Іловайської трагедії, показані в книзі в дуже непривабливому вигляді. Історії бійців, взяті за основу оповідань, − захоплюючі, несподівані, парадоксальні. Але сюжет місцями провисає, мова новел то пишномовна, то надмірно натуралістична.
Книга побачила світ у річницю «котла». Новинку було опубліковано одночасно українською та російською мовами: автор записував історії ветеранів тією мовою, якою вони їх розповідали, а потім перекладав.
Богдан Жолдак, «Укри»
А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015
Кіноповість, або бойова проза, як її називає автор, розповідає про сучасну війну і сучасних героїв − учасників воєнних дій у АТО. Всі вони – «укри», таке прізвисько в 2014 році дали українцям сепаратисти на Донбасі. Для написання книги письменник багато спілкувався з бійцями АТО.
Головна сила «укрів» − у гуморі. Герої твору нагадують козаків, які навіть у найнебезпечніших ситуаціях зберігали здатність жартувати над ворогами і смертю. І саме гумор допомагав психологічно впливати на супротивників та перемагати їх.
Книга складається з великої кількості маленьких епізодів, іноді навіть гіперболізованих. Для створення екшену Богдан Жолдак використовував особливий динамічний стиль, схожий на кіномову: художньо спрощений, але з детальним описом ситуацій.
Василь Шкляр, «Чорне сонце»
КСД, 2015
Українських захисників вирішив увічнити і майстер гостросюжетних романів Василь Шкляр. Свій твір він присвятив бійцям добровольчого батальйону «Азов» (у його емблемі присутній символ «Чорне сонце»), з якими довгий час пробув на фронті.
Головний персонаж «Чорного сонця» − реальний боєць «Азова» з бойовим позивним «Художник». Перебіг подій російсько-української війни показано очима хлопця, якого честь і совість змусили взяти в руки зброю. Від імені героя письменник розмірковує, хто і навіщо затягує криваву драму, чому гинуть найкращі, чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами і яким буде майбутнє України.
Марія Матіос, «Приватний щоденник. Майдан. Війна»
ЛА «Піраміда», 2015
Відома письменниця і народний депутат України Марія Матіос відійшла від звичної для неї художньої прози і в документальному стилі змалювала події в країні з 31 листопада 2013 до липня 2015 року. Автор стверджує, що в книзі немає жодного вигаданого імені чи сюжету, а тільки лише те, свідком або учасником чого воно була, − починаючи з участі в подіях на Майдані і закінчуючи поїздками в зону АТО з гастролями і гуманітарною допомогою.
Письменниця зворушливо описує історії українських сімей, життя яких болісними втратами і глибокими ранами назавжди змінили Майдан і війна. А ще − свої власні історії «про конкретні битви за дуже конкретних людей», яким допомагала у важку хвилину: у СІЗО, судах, лікарнях і розгромлених містах.
Максим Бутченко, «Художник війни»
«Фоліо», 2015
Дія роману починається в грудні 2013 року. У центрі твору − два брати з шахтарського містечка на Донбасі. Антон – художник-невдаха, який заробляє на життя в шахті, з початком війни вступає в «ополчение» Новоросії. Сергій − повна протилежність братові, живе за кордоном, матеріально забезпечений і підтримує Україну.
Написаний російською мовою роман «Художник війни» − перша книга українського журналіста Максима Бутченка. Родом з-під Луганська, з 12-річним стажем в якості шахтаря, він як ніхто зі своїх колег розуміє цей складний регіон. У романі розповідається про військові будні простих жителів «республік». У автора є своє бачення причин, що спонукали їх стати прихильниками «русского мира», і він намагається донести його до читача.
Любов Якимчук, «Абрикоси Донбасу»
«Видавництво Старого Лева», 2015
Книга «Абрикоси Донбасу» мешканки Луганщини поетеси Любові Якимчук відкривається однойменною поемою, написаною в 2012 році − твором про сім’ю письменниці, про шахтарів і робітниць вуглепереробних фабрик. Якимчук також включила сюди вірші 2009 року, присвячені вигаданій війні. Основу книги склав останній цикл поетеси − «Розпад», у якому вона в поетичній формі розповідає про АТО, про сьогоднішню ситуацію в країні і на малій батьківщині. Вірші Якимчук, якій незабаром доведеться розміняти четвертий десяток, часто відрізняються бароковою витіюватістю і складною ритмічною організацією. Збірку «Абрикоси Донбасу» тепло зустріли колеги поетеси. Як зазначив суперзірка сучасної української літератури Сергій Жадан: «Книга сповнена тепла і гіркоти, книга колюча і ламана… Мова віршів проста і переконлива».
Валерій Макєєв, «100 днів полону, або позивний «911»
Черкаси, 2015
Черкаський правозахисник, волонтер, член виконкому міської ради Валерій Макєєв написав спогади про перебування в полоні. В АТО він їхав з гуманітарною місією: привезти продукти українським військовим і забрати полонених, проте сам потрапив у полон. Більше трьох місяців він провів у неволі на території ЛНР, де не діють закони і правила, а все будується виключно на людських стосунках. Жорстоке поводження ополченців, психологічні допити, приниження, тортури − все це автор детально виклав у своїй сповіді.
«Неоголошена війна. Невідомі факти і хроніки АТО»
КСД, 2015
Девіз видання, підготовленого журналістами «5 каналу» Ольгою Калиновською, Олегом Криштопою, Валентином Трохимчуком, Дарією Феденко та Євгеном Назаренком, − «Згадати все». Книгу побудовано за хронологічним принципом: масові заворушення на сході, перші успіхи української армії, Іловайський котел, Мінські домовленості, захист Донецького аеропорту, хитке перемир’я. Вона складається з аналітичних матеріалів, репортажів з лінії фронту та інтерв’ю з реальними героями, цивільними та військовими, які пережили і відчули на собі біль війни.
Катерина Сергацкова, Артем Чапай, Володимир Максаков, «Війна на три букви»
Фоліо, 2015
В основі книги − опубліковані репортажі та інтерв’ю Катерини Сергацкової й Артема Чапая про події з 22 лютого 2014 року і до початку 2015-го: про анексію Криму, трагедію в Одесі, антитерористичну операцію на Донбасі. Автори, безпосередньо побувавши в гарячих точках України, намагаються розібратися, що ж відбувається насправді і як правильно назвати ці військові дії: антитерористичною операцією, громадянським конфліктом чи російсько-українською війною.
Катерина Сергацкова досліджувала, чим живуть люди, як трансформувалася їхня свідомість на окупованих і звільнених територіях, її історії − про переселенців і жителів сходу, про маленьких людей у великій політиці. Артем Чапай зачіпає незручні для політиків питання внутрішніх проблем армії та військових злочинів. Московський філолог Володимир Максаков описує свою поїздку в ДНР, де потрапив у полон. Це дозволило йому дізнатися, що собою зсередини представляв сепаратистський рух і наскільки визначальною в ньому була участь громадян Росії.