«Се бо Дажбо створив нам яйце, що є світ-зоря, яка нам сяє. І в тій безодні повісив Дажбо землю нашу, аби тая удержана була. Так се душі пращурів суть. І ті світять зорями нам од Іру… Такими були наші отці, і нам не бути іншими. А греки хотіли нас охрестити, щоб ми забули Богів наших і так обернулись в їхню віру і стали їм служити. Постережемось того, як пастухи оберігають своє стадо, і не дають вовкам хижачити на ягнят, які бо є дітьми Сур’ї-Сонця». (Із Велесової книги)
Наші предки вважали себе нащадками Сонця, яке їх створило і яке дає життя усьому на землі. Культ поклоніння сонцю відомий на наших землях ще тисячі років тому. Найстаріші храми, святилища та обсерваторії знаходили по всій території України. Мало сказати, що вони є і на Хортиці. Острів буквально засіяний древніми культовими спорудами.
Хортиця – одне із Семи чудес України
Цей шматок землі посеред дніпрових вод давно облюбували наші предки. Вони молились тут та приносили жертви богам протягом тисячоліть. З найдревніших часів землі острову Хортиця вважались священними. Сильна енергетика цієї території завжди була відчутною для людей. Не інакше як Місцем Сили вважали її ті, хто будував тут численні святилища, курганні комплекси, капища. Хортиця – древній духовний центр, який об’єднував різні епохи, народи і культури.
Вік кам`яних святилищ, знайдених на цьому острові сягає 4 тисяч років. Та сама Хортиця значно древніша – їй понад 30 тисяч років. Три природних зони: дубові ліси, заплавні луки, різнотравно-ковилові степи, стикаючись тут, утворюють унікальну картину українського ландшафту. Тут досі зберігся прадавній степ із реліктовими видами рослин, які дуже давно росли по всій території України. 30-метрові скелі у північній частині острова Хортиця – мабуть, одні із найдавніших жителів землі. Вік цих гранітів і гнейсів – понад 2 мільйони років. Печери, гроти, скелі і валуни – прадавнє кам’яне царство, що здіймається над Дніпром – як символ вічності, нескінченності таємниці життя на землі.
«Кам’яні кола» та «Зорова могила»
Протягом всієї історії української археології на острові знаходили кам’яні святилища. Духовне, релігійне призначення цих конструкцій було очевидним. Зв’язок із Богом, поклоніння вищим силам, енергіям, язичницьким божествам, культи та обряди – все було тут. У різні часи – епохи бронзи чи енеоліту, скіфський період чи доба Русі – люди приходили сюди з особливою метою, щоб відчути зв’язок із небом, для з’єднання із вищою силою, у стані найвищого духовного піднесення. Так було протягом тисячоліть.
Відомо, що наші предки ховали своїх померлих у курганах. Для цих поховань обирали красиві місця із краєвидами на рідну природу, а також розміщали їх переважно групами. Кажуть, ще у ХІХ столітті на острові налічувалось 129 древніх курганів. До наших днів збереглись далеко не всі. Група курганів Хортиці розташованих вздовж дороги, що проходить по гребню острова – це відтворений вже комплекс. Цю територію називають «Зорова могила» або “Скіфський стан”. Кургани Хортиці насипані в епоху бронзи та у часи скіфів. Найбільше кам’яних культових споруд є у північній частині острова.
Комплекс кромлехів епохи енеоліту
Кромлех, або Кам’яне коло — це тип стародавньої споруди, що складалася з каменів встановлених вертикально. (Таким, до прикладу, є Стоунхендж. Та деякі святилища українського остова є древнішими за нього). Унікальна памятка археології, знайдена на острові Хортиця включає 12 кромлехів та 6 кам’яних закладок. Вони датуються V – І V тисячоліттям до н. е.
Коло – відносне окреслення форми святилищ даного типу. Ймовірніше вони були у вигляді яйця. Саме яйце, як відомо, пошановували наші предки як дуже могутній сакральний символ. Він означав продовження роду, зародження життя, відродження нового. Культові кромлехи Хортиці – це 12 кіл, розміщених у схематичній послідовності, яка нагадує лабіринт. Їх призначення до кінця не вивчене. Можливо, це була своєрідна обсерваторія для фіксування положення Сонця чи Місяця. Або ж храм під відкритим небом, що символізував нескінченність відродження життя. Та найймовірнішою версією, до якої схиляються більшість археологів, є та, що було знайдено давнє дитяче кладовище. Адже кістяки не збереглися, лише окремі фрагменти, які розчинилися в піщаному грунті.
Святилища – обсерваторії
Об’єкти астрономічного призначення на острові Хортиця знаходили давно. На жаль, деякі з них вже назавжди втрачені. Та є і ті, які дають нам можливість зазирнути углиб тисячоліть та побачити, як предки спостерігали за небесними тілами та якого значення надавали цим знанням.
Найбільший комплекс святилища-обсерваторії розміщений на висоті Брагарня. Схований тепер від ока сучасної людини під товщею піску, він був створений ще вкінці ІІІ тис. до н.е. Святилище пов`язують з астрально-солярними культами та культами плодючості. За формою це два кола, так звані чоловічий (менше) і жіночий (більше) двори. А ще, за різними версіями дослідників, вони зіставлялись із Сонцем, Молочним Шляхом і Місяцем. Позначені точки сходу і заходу сонця, дні літнього і зимового сонцестоянь, а далі – відображення цього на своєрідному календарі.
Розміщення каменів, антропоморфних стел та знайдені речі дають уявлення про процес здійснення священних ритуалів. У спеціальні заглиблення ставили посудини-курильниці; використовували жорству зеленого кольору та вохру. Конструкція святилища відповідає уявленням предків про відповідальність їхніх Богів за ті чи інші сторони світу, тобто за відповідні частини річного кола. Дивовижно, але, не зважаючи на зміну культури, світобачення і релігії, святилище Брагарні використовувалось безперервно протягом тисячі років.
Для тих, хто зібрався в дорогу:
Місце знаходження:
Запорізька область
GPS:
47°49’15”N 35°5’27”E
Контакти:
Сайт: khortytsalife.com
Поради бувалого мандрівника:
Багато науковців та дослідників святилищ не радять туристам приїжджати на острів Хортиця, влаштовуючи тут гучні святкування чи пікніки. Сакральні місця мають дуже сильну енергетику, яка впливає на людину. Тому варто обмежитись екскурсією визначними історичними пам’ятками та спробувати відчути цю унікальну енергію “Місця сили”.
Дякуємо за допомогу у написанні статті Світовитові Пашнику.
автор Надія Понятишин спеціально для vsviti.com.ua