Вечір та ніч напередодні 14 січня в Україні окутаний дивними, цікавими і навіть містичними традиціями. У цій даті співпали святкування Нового року, церковного свята Василя Великого та язичницького Меланки.
Старий Новий Рік
У Російській імперії, до якої свого часу входила більша частина України, перехід на Григоріанський календар відбувся 24 січня 1918 року. І через розбіжності між Григоріанським та Юліанським календарем країни пострадянського простору досі пам’ятають про Новий рік за старим (юліанським) стилем, який нині припадає на ніч з 13 нм 14 січня.
Тому в Україні досі неофіційно святкують ще один Новий рік, який називають «старим». Це, до слова, це дуже збиває з пантелику іноземців.
Свято Маланки
Нині церква теж святкує цей день – день преподобної Маланії. Однак, відомо, що це свято сягає ще дохристиянських часів. Традиційно, цей день відзначали переодяганням у костюми тварин і фольклорних персонажів. Частково, в автентичному вигляді це святкування збереглося у деяких селах Галичини та Буковини.
Намагаються відродити давні традиції Маланки і сьогодні. Що раз популярнішою стає традиція такого собі карнавалу, коли молоді люди у чудернацьких масках гуляють цілу ніч. На відміну від вертепу, тут сюжет не пов’язаний з біблійною тематикою. А ще тут набагато більше гумору та доброго хуліганства.
Головний та незмінний – Маланка. Щоправда, зазвичай, цю роль віддають хлопцю – на нього одягають жіночий одяг та накладають дуже яскравий і кумедний макіяж.
За сценарієм розігрувались сценки: сварки діда і баби, доїння кози, продаж кози на ярмарку тощо.
Водіння кози
До традиційного карнавалу з Маланкою додають образ кози. Цей обряд так і називають “водити козу”. З переодягненими Маланкою, Козою та іншими дійовими особами група ходить від хати до хати та влаштовує вистави.
Цікаво, що ця традиція має реальне історичне підґрунтя. В давнину це драматизоване дійство виконувала процесія жерців. Так, вони водили справжню козу, яку вважали священною. Також є повір’я, що коза символізувала богиню місяця. Саме у ніч з 13 на 14 січня відзначали народження молодого місяця.
Небесні ворота
Ще одна давня традиція пов’язана з повір’ям, що саме тієї ночі небо розчиняє свої ворота, тож у цю ніч молитва мала особливу силу, бо безперешкодно через ворота відправлялась до святих.
Ворожіння
Зазвичай, дівчата з Козою і Маланкою не ходили. Як і у вечір на Андрія вони вірили у містичну силу цього вечора. Тож вдавались до ворожіння.
При цьому хлопці любили хуліганити. Найчастіше у цю ніч в будинках багатьох дівчат зникали ворота. Це також був натяк на залицяння.
Посівальники на Василя
Вже на світанку 14 січня починають святкувати Святого Василя. До речі, існують давні повір’я, що Василь пов’язаний з язичницьким вшановуванням благополуччя та зерна. Може тому з’явилась традиція, згідно з якою на світанку починають ходити хлопці-посівалькики, та у кожному будинку засівати пшеницею. При цьому вони промовляють “сіянку”, в якій бажають багатства і благополуччя.
Ось одна з популярних “сіянок”:
Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю!
На щастя, на здоров’я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, ніж торік, –
Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
До речі, ще один цікавий факт. Посівальники мають ходити тільки на світанку. Адже перший гість, хто цього дня зайде у хату, – має бути молодий хлопець. Тоді, згідно з повір’ям, в цьому домі пануватиме щастя весь рік. А от дівчині, як першій гості, дуже не раді. Адже вірять, що дівчата принесуть проблеми на весь наступний рік.
