Саундбар – це компактна аудіосистема в єдиному корпусі. Від звичайних портативних колонок він відрізняється своєю конструкцією та технологіями: має витягнуту форму та забезпечує стереофонічне і навіть об’ємне звучання, незважаючи на скромні розміри пристрою.
Часто саундбари доповнюють сабвуфером – це елемент акустичної системи, що відповідає за відтворення низьких частот.
Вивчіть можливості саундбару
Саундбари сильно розрізняються за можливостями: одні ледь чутно будуть за 2–3 метри, інші — можуть «накрити» звуком простору залу. Розповідаємо, які параметри звернути увагу.
Номінальна потужність комплекту
Тут все логічно – чим вища потужність, тим гучніший звук:
- До 100 Вт – такі саундбари забезпечують гучність, достатню для невеликих кімнат, таких як спальні чи кабінети. Вони підійдуть для покращення звуку телевізора , комп’ютера чи смартфона. Але не варто очікувати на потужні баси або об’ємне звучання.
- 100-300 Вт – саундбари в цьому діапазоні потужності підходять для середніх приміщень, таких як вітальні. Вони забезпечують хороший баланс між гучністю та якістю звуку, включаючи більш виражені баси та чіткість.
- 300–400 Вт – ці пристрої забезпечують потужне та якісне звучання, що підходить для великих приміщень або для любителів насиченого та гучного звуку. Вони очікують хороші баси і обсяг, і навіть підтримку сучасних звукових технологій, як-от Dolby Atmos. Вони добре підходять для домашнього кінотеатру .
- Від 400 Вт це преміальні пристрої, які можуть заповнити великі приміщення гучним і деталізованим звуком з потужними басами. Часто такі моделі оснащені сучасними технологіями і додатковими сабвуферами.
Якщо саундбар укомплектований сабвуфером, то майте на увазі, що потужність сабвуфера повинна бути приблизно вдвічі більша за потужність самого саундбару. Тільки в цьому випадку зі збільшенням гучності не буде «провалу» за нижніми частотами.
Звукова схема
Звукова схема саундбарів позначається так, як і в інших аудіосистем: XYZ Тут Х – кількість каналів. Y може мати два значення – 0 та 1, вони говорять про наявність сабвуфера. Z у позначенні звукової схеми зустрічається нечасто і визначає кількість стельових каналів, відповідальних створення об’ємного звуку у форматах Dolby Atmos і DTS:X .
Кожен із компонентів схеми впливає на звукову картину. Схеми можуть бути такими:
- 2.0 – схема більшості бюджетних моделей, що фактично являють собою пару невеликих динаміків в одному корпусі. Якість звуку відповідна.
- 2.1 – аналог стереосистеми із сабвуфером. Деякі багатосмугові саундбари такої схеми можуть забезпечити досить якісний звук.
- 3.1 — той самий саундбар із сабвуфером, але до двох бокових каналів додається ще один — у центрі. Це дозволяє якісніше відтворювати звукові доріжки фільмів формату Dolby Surround. Бічні канали відповідають за відтворення навколишніх звуків, а центральний за діалоги героїв.
- 3.1.2 – стосовно саундбарів така схема означає, що в корпусі встановлені додаткові динаміки, спрямовані в стелю. Відображення звукових хвиль від стелі створює об’ємний ефект.
- 5.0 – саундбар, здатний створювати об’ємний звук. П’ять каналів можуть бути об’єднані в одному корпусі, але деякі моделі такої схеми мають кілька окремих колонок, що відповідають за тилові канали.
- 5.1 та 5.1.2 – саундбари об’ємного звуку з сабвуфером. Оптимальний варіант домашнього кінотеатру. Тилові канали можуть реалізовуватися окремими динаміками, а можуть бути віртуальними, що створюються за допомогою віддзеркалень звуку від стін та стелі – у цьому випадку аудіосистема складається із саундбару та окремого сабвуфера.
- 7.1, 7.1.2, 9.1, 9.1.2 і далі саундбари, що забезпечують створення об’ємного звуку високої якості. Часто мають додаткові сателіти для встановлення в кутах кімнати або на стелі. Добре підходять для домашніх кінотеатрів.
Кількість смуг
Звукова схема описує кількість різних звукових каналів, але нічого не говорить про їхню якість. У недорогих 2.0 саундбарах кожен канал реалізований одним динаміком середньої якості, і загалом звук залишає бажати кращого. Але зустрічаються моделі з двома, трьома, п’ятьма або сімома динаміками (смужками), і їх якість звуку набагато вища.
Один динамік неспроможна видавати однаково якісний звук як у низьких, і на високих частотах. У кожного динаміка є смуга частот, у якій він відтворює звуки найкраще. Наприклад, це смуга 50-15000 Гц. Вона лежить у середині чутного діапазону 20–20 000 Гц, отже, маємо середньочастотний динамік. Якщо смуга динаміка розташована у верхній частині, наприклад 2000-20000 Гц, це високочастотний динамік.
У багатосмуговій аудіосистемі встановлено кілька динаміків, кожен з яких відповідає за свою смугу діапазону, що відтворюється. Так виходить якісний звук всіх частотах. Простіше кажучи, що більше смуг, то вища якість звучання.
Сабвуфер
Він може бути вбудованим чи зовнішнім – у вигляді окремої «скриньки». Вбудований сабвуфер справляється із відтворенням басів лише на невеликій гучності. Справа в тому, що для відтворення звуків низької частоти динамік повинен бути більшим, і в тонкі витончені саундбари він просто не міститься.
Зовнішній сабвуфер погано гармонує з тонкими телевізорами та елегантними саундбарами, але здатний створити чисті потужні баси. Якщо вам важливим є повний якісний звук на будь-якій гучності, без зовнішнього сабвуфера не обійтися.
Зовнішній сабвуфер необов’язково повинен стояти на очах поряд із саундбаром. Наші вуха не так добре визначають джерела звуку низької частоти, тому пристрій можна поставити в кут, де він не кидатиметься у вічі. На якість звучання це не вплине. Багато зовнішніх сабвуферів можуть приймати аудіосигнал без проводів — через Bluetooth.
Визначте, які параметри важливі
Це допоможе вибрати потрібну модель і не переплачувати за непотрібні функції.
Частота та чутливість
Людина чує звуки на частотах від 16 до 20 кГц. Відповідно, чим ближче мінімальна частота саундбару до 20, а максимальна – до 20 000 Гц, тим повнішим і якіснішим буде його звучання.
Більшість саундбарів має максимальну частоту 20 000 Гц, і з високими частотами у них проблем немає. А ось на мінімальний показник слід звернути увагу. Особливо якщо модель не має зовнішнього сабвуфера. Мінімальна частота 50-60 Гц не рідкість навіть серед дорогих моделей. Але за таких параметрів звучання стане помітно біднішим. Так, контрабас, туба та бас-гітара звучать на частотах від 40 Гц і можуть просто зникнути зі звукової картини.
Чутливість визначає гучність звуку на відстані один метр від саундбару при подачі на нього сигналу потужністю в 1 Вт. Простіше кажучи, чим вища чутливість, тим голосніше звучатиме саундбар за інших схожих характеристик.
Коефіцієнт гармонійних спотворень
Коефіцієнт гармонік показує, наскільки спотворюються звуки під час відтворення. Наприклад, якщо згенерувати на комп’ютері або синтезаторі ноту «сіль» великої октави, то вийде синусоїда з частотою 98 Гц. Але якщо програти цей звук на аудіосистемі і потім проаналізувати його, то виявиться, що він звучить на певній смузі частот, наприклад, від 97 до 99 Гц. Це є нелінійні спотворення.
Очевидно, що менше спотворень, тим краще. Відповідно, чим нижчий коефіцієнт гармонік, тим якіснішим буде звук. У техніки стандарту Hi-Fi цей показник не повинен перевищувати 3% у діапазоні 250–1 000 Гц та 1% у діапазоні 1 000–2 000 Гц.
Стерео та об’ємний звук
Лівий та правий канали саундбару розташовані близько один до одного. Це зменшує стереоефект, тому виробники застосовують різні технології для його покращення.
Якщо передні та бічні динаміки зорієнтовані так, щоб використовувати відображення звуку від стін та стелі, слухачеві здаватиметься, що звук йде з боків та зверху, а не спереду. Однак таке рішення робить якість звуку сильно залежним від розмірів та форми кімнати.
За іншою технологією можуть використовуватися кілька динаміків на кожний канал. У цьому випадку звук обробляється цифровими методами і різні динаміки виводиться по-різному, щоб за допомогою інтерференції і накладання звукових хвиль створити віртуальні джерела звуку в кімнаті. Ця технологія менше залежить від місця встановлення, але вимагають більших обчислювальних потужностей пристрою.
Саундбари без тилових колонок можуть створювати як стереофонічний, а й об’ємний звук. Точніше вони можуть його імітувати, але цілком достовірно за допомогою функції HRTF — у перекладі означає «Моделювання функцій сприйняття звуку головою». Мінус у тому, що такі системи коштують дорого та вимагають тонкого налаштування під форму кімнати та розташування слухача.
Зверніть увагу на додаткові характеристики
Де стоятиме саундбар, як він підключиться до джерела звуку, чи знадобиться для нього додаткове обладнання – все це теж важливо врахувати при виборі пристрою.
Способи встановлення
Є кілька варіантів встановлення обладнання:
- Полочна – передбачає встановлення саундбару на відкриту полицю. Такі моделі часто постачаються спрямованими в різні боки динаміками, тому вбудовувати їх у меблі, підвішувати близько до стелі або встановлювати впритул до стіни не рекомендується. Під час вибору місця встановлення потрібно буде звіритися з документацією пристрою, щоб уточнити всі вимоги.
- Підвісна – передбачає кріплення саундбару до стіни або стелі. Перед установкою потрібно звіритися з документацією, тому що можливі обмеження відстані до стін або стелі.
- Підлогова — й у великих моделей. Втім більшість саундбарів такого типу можна ставити і на полицю.
- Вбудована – досить рідкісна конструкція, яка дозволяє «замурувати» саундбар у стіну чи меблі.
Тип конструкції
Саундбари бувають активні та пасивні.
Активний саундбар оснащений підсилювачем звуку. Такий пристрій можна використовувати одразу «з коробки». Але параметри підсилювача в характеристиках таких моделей майже не вказані. Це означає, що до встановлення ви не зможете оцінити його якість.
Пасивний саундбар не має вбудованого підсилювача, його доведеться докуповувати окремо. Цей варіант підходить для тих, хто хоче контролювати якість звуку на всіх етапах. Можна підібрати якісний підсилювач відповідно до своїх запитів. З іншого боку, це додаткові витрати та клопіт.
Деякі пасивні саундбари комплектуються активними сабвуферами. При такій конструкції підсилювач знадобиться лише самому саундбару.
Роз’єми та способи підключення
Найчастіше саундбар підключається до джерела звуку кабелем. У цьому випадку зверніть увагу на аудіовходи пристрою.
- 6.3 або 3.5 мм роз’єм jack («Джек», TRS, TRRS) – зазвичай ставиться на так званий лінійний вхід (LINE IN) і призначений для аналогового аудіосигналу. Через такий роз’єм можна підключитися до більшості смартфонів, плеєрів, ноутбуків, планшетів та комп’ютерів. А ось на телевізорах такий аудіовиход зустрічається нечасто. Втім, завжди можна знайти перехідник – наприклад, із RCA на jack 6.3 мм. Гірше інше — цей роз’єм здатний передавати лише стереозвук. Так що якщо підключити саундбар до джерела звуку через «джек», то об’ємного звуку не буде, якими б не були можливості пристрою.
- RCA (тюльпани) також призначені для аналогового аудіосигналу. Але їх може бути кілька по одному на кожен канал. Багатоканальний лінійний вхід дозволяє підключати саундбар до джерел об’ємного звуку.
- S/PDIF coaxial — зовні не відрізняється від аналогового RCA, але використовується передачі цифрового звуку, зокрема багатоканального. Для з’єднання можна використовувати звичайні кабелі RCA невеликої довжини до 50 см.
- S/PDIF optical (Toslink) – оптичний роз’єм цифрового стандарту S/PDIF. Менш схильний до впливу перешкод, ніж коаксіальний.
- HDMI (ARC) – сучасний роз’єм для передачі цифрового звуку та відео. Підтримує багатоканальний звук.
Бездротове підключення до джерела звуку відбувається через Bluetooth. Так можна легко підключити саундбар до смартфона або планшета . Більшість сучасних телевізорів та ноутбуків також можуть передавати звук через Bluetooth. А ось для бездротового підключення до ПК потрібно придбати окремий адаптер.
Матеріал корпусу
Основне завдання корпусу – відсіювання звуків, що йдуть із тильного боку динаміків. Тому матеріал, з якого виготовлено пристрій, повинен добре поглинати звуки.
- МДФ, дерево та фанера товщиною від 8 мм – відмінно поглинають звук, їх можна вважати найкращими матеріалами для корпусу саундбару.
- Пластик і метал (особливо тонкі) – глушать звук гірше, а на високій гучності можуть деренчити.
Подумайте, для яких завдань потрібний саундбар
Щоб пристрій виправдав очікування, подумайте, з якими джерелами звуку ви частіше його використовуватимете.
Для домашнього кінотеатру
Для перегляду фільмів потрібний досить потужний саундбар із зовнішнім сабвуфером та підтримкою систем об’ємного звучання. Бажана звукова схема – не менше 5.1.
Для телевізора
Тут підійде саундбар середньої потужності із бездротовим сабвуфером у комплекті. Такий пристрій дозволить значно покращити якість звуку телевізора та не займе багато місця.
Для комп’ютера
Для ігор, музики та перегляду фільмів на комп’ютері буде достатньо активного саундбару малої чи середньої потужності зі звуковою схемою 2.0 чи 2.1.
Для смартфона
Оптимальним варіантом для будь-яких завдань на телефоні буде компактний малопотужний саундбар формату 2.0 із підключенням через Bluetooth.
