У давні часи, що межували з епохою неоліту, дефлорація молодої дівчини жінкою була надзвичайно поширеним явищем. Серед багатьох народів Південної Америки це робили повитухи після народження дівчинки, чи коли та досягла юності, цноти позбавляла мати. Ще не так давно в Перу існувала традиція здійснювати цей обряд привселюдно. Так було і на Камчатці, і на Мадагаскарі.
Стародавня Греція
Згідно з древніми грецькими і римськими медичними текстами, у ті часи дівчата досягали статевої зрілості в 14 років. До цього віку вони взагалі могли ходити без одягу. У деяких провінціях вважалося ганьбою, якщо дружина виявлялася незайманою до самого весілля – вона повинна була заздалегідь позбутися цноти в храмі Великий Богині, якій і присвячувалася жертва у вигляді прорваної (або розтягнутої) пліви. В Елладі Велику Богиню іменували Афродітою, у Вавилоні – Іштар, у Фінікії – Астартою. У призначений день цнотлива приходила в храм і віддавалася будь-якому незнайомому чоловіку, якого зустріне. При цьому дефлоратор ні в якому разі не мав права оголювати дівчину – це прирівнювалося до осквернення храму. У римських храмах незайманих могли позбавляти невинності ще й за допомогою фалічних статуеток, які зображали одного з нижчих божеств родючості.
Філіппіни і Центральна Африка
На Філіппінах і в Центральній Африці дефлорацію у вельми юному віці здійснювали найстарші жінки клану. Іноді вона супроводжувалася процедурою штучного розширення вагіни. Був час, коли дівчата були зобов’язані вирушати до лісу, щоб їх позбавили невинності монахи-відлюдники, що носили звірині шкури і роги тварин.
Схід
На Сході колись жили люди, яких називали “кадеберизи”. Їхнім єдиним обов’язком і професією була дефлорація дівчат перед вступом у шлюб. Позбавлення невинності вважалося дуже відповідальною і небезпечною справою.
Скандинавія
Серед стародавніх скандинавських племен існував такий звичай. З настанням темряви перед першою шлюбною ніччю волхв вів дівчину в ліс, розпалював вогнище і приносив богині Фрейї жертву – лося, або кабана. І тільки після цього здійснював з дівчиною ритуальне злягання. Якщо статевий акт не супроводжувався розривом дівочої пліви і кровотечею, жертва визнавалася не прийнятою. Щоправда, допускалася друга спроба. Ну, а якщо і другий “підхід” закінчувався невдачею, дівчину оголошували відкинутою богами і тим самим прирікали на вічну самотність. Шлюб в таких випадках розривається, і чоловікові підшукували нову дружину.
Мусульманські країни
У Єгипті, Саудівській Аравії та багатьох інших мусульманських країнах і до зараз зберігся звичай урочистої дефлорації, коли невинну пліву розривають вказівним пальцем правої руки, загорнутим білою тканиною, яка, ясна річ, повинна змінити колір на яскраво-червоний.
Словаччина, Боснія і Чорногорія
На півночі Словаччини, в Боснії і Чорногорії наречену символічно (а раніше, ймовірно, насправді) позбавляв невинності «дружба» нареченого, який вважався головним на весіллі.
Тибет
У Тибеті одруження із невинною дівчиною вважалося моветоном. І якщо в селищі дізнавалися про цей факт, пару і зовсім могли вигнати … Мало того, до весілля дівчині наказували віддатися не менше ніж двадцяти чоловікам. Причому Тибет ніколи не був місцем особливо заселеним, що надавало процесу особливого екстриму і напруження. Втім, повідомляти чоловікові про кількість партнерів вважалося неетичним.
Океанія
В Океанії за традицією наречений довіряв свою майбутню дружину декільком друзям, які проводили з нею кілька днів далеко від поселення, і лише після повернення звідти переходили до весільного торжества. У племені закаїв (острів Суматра) наречену позбавити невинності повинен був батько, якому допомагали дядьки нареченої, тобто брати батька і матері незалежно від віку. Іноді біля ліжка нещасної дівчини збиралося до 25 чоловіків у віці від 70 до 10 років.
Відомий культуролог Мірча Еліаде в книзі “Шаманізм: архаїчні техніки екстазу” наводить розповідь про позбавлення невинності при посвяченні дівчата в шаманки: “Дівчину роздягають, кладуть на постіль з овечих шкір і покривають листям канело, постійно роблячи магічні рухи. Потім над нею схиляються баби-шаманки і починають ссати їй груди, живіт і геніталії з такою силою, що молода шаманка досягає екстазу. Одночасно вона позбавляється невинності”.
Індія
У стародавній Індії процедуру дефлорації виконували за гроші люди, спеціально навчені цій “майстерності”. Рішення про відведення дівчини до такого фахівця приймала її мати. Позбавлення невинності відбувалося за допомогою символу фалоса з каменю, дерева, або інших матеріалів. Після цього дівчині вводили в піхву спеціальний засіб з цілющого листя, який загоював і зменшував неприємні відчуття. При цьому кров, яку втрачала дівчина під час процесу, за рішенням батьків можна було збирати і використовувати далі в якості приворотного засобу.
Південна Америка
Майже у всіх племен Південної Америки і в деяких африканських племенах була поширена традиція позбавляти себе цноти дерев’яним фалоімітатором. Після чого розірвану пліву покривали шматочками антисептичних рослин.
Папуа Нова Гвінея
У Папуа-Новій Гвінеї право позбавляти дівчину невинності належало виключно верховному жерцеві. Це відбувалося за допомогою дерев’яного ножа, а новоспечену наречену наречений зобов’язаний був запропонувати “протестувати” іншим чоловікам. Тільки після цього гуляли весілля, і у шлюбі жінка повинна була залишатися вірною.
Деякі Африканські племена
У деяких племенах Африки боролися за “збереження” нареченої. І вирішували цю справи радикально – піхву дівчинки просто зашивали в ранньому віці і “розкривали” її тільки перед весіллям на спеціальній раді старійшин.
Камбоджа
У Камбоджі дефлорацію нареченої під час весільної церемонії здійснював священнослужитель, користуючись середнім пальцем руки, змоченим у вині. Після цього вино випивалося членами сім’ї нареченого.
Франція
У 1507 році міська рада французького містечка Ам’єн прийняла новий закон: “Чоловік не має права ділити ложе з дружиною в першу шлюбну ніч без дозволу свого сеньйора, перш ніж сам сеньйор не зволить розділити ложе з дружиною свого васала”. Якби таке розпорядження вийшло сьогодні або навіть років сто-двісті тому, правозахисники і новоспечені чоловіки напевно влаштували б марш протесту. Але на початку 16 століття вищевикладений юридичний акт прості городяни зустріли … бурею радості! Більше того – чоловік-васал теж намагався матеріально віддячити своєму сеньйору за таку послугу.
Каноніків Ліонського собору запрошувалися в ролі дефлораторів. Історії відомий випадок, коли ченці одного монастиря в П’ємонті звернулися до місцевого єпископа з проханням позбавити їх від подібної процедури. Ієрарх пішов їм назустріч і замінив право першої ночі сплатою грошової компенсації …
Сибір і Крайня Північ
У деяких народів Сибіру і Крайньої Півночі прийнято було запрошувати на дефлорацію “чужинця” – представника іншої народності. Причому така гостинність мала чисто егоїстичні причини: вважалося, що разом з кров’ю дівчини на чоловіка виливається гнів предків. А якщо обряд проводить іноземець, то він і приймає вогонь на себе!
І ще деякі племена Африки
Справжній жах ритуальної дефлорації очікував дівчат в окремих племенах екваторіальної Африки. Їх відправляють в джунглі, щоб роль першого чоловіка виконав … самець горили. Мало того, якщо дівчині не вдається залучити “мавпочку”, це кидає тінь на її репутацію потенційної дружини: навіть горила не клюнув!
