У радянські часи мати власну колекцію мінералів було мрією кожного школяра, і коштувала вона за тими мірками не малих грошей. Однак земля крім нешкідливих залізняків, слюди і ісландських шпатів таїть у собі чимало небезпечних каменів, які можуть завдати серйозної шкоди здоров’ю.
Колорадоїт (Coloradoite)
Колорадоїт – це недавно виявлений кристалічний мінерал, зазвичай знаходиться в прожилках магми. Цей мінерал є з’єднання телуриду ртуті, що утворюється при сплаві ртуті з телуром, ще одним надзвичайно токсичним і рідкісним металом. Тому колорадоїт являє собою подвійну токсичну загрозу для тих, хто наважиться взяти його в руки. Поєднання цих двох елементів створює ризик серйозних отруєнь при легковажному ставленні. При нагріванні або хімічних змінах, цей дивний мінерал виділяє смертельно небезпечний пар і пил. Що найцікавіше – цей мінерал добувається для отримання телуру, що міститься в ньому. Мінерали телуру можна також знайти в поєднанні з золотом, проте раніше про такі комбінації не було відомо. За дивною волею долі поклади колорадоїту розроблялися в Австралії під час незвичайної золотої лихоманки після того, як люди зрозуміли, що камінням телуру, яке містять золото, засипалися вибоїни в дорогах.
Гутчинсоніт (Hutchinsonite)
Талій – це похмурий двійник свинцю. Цей щільний, жирний метал схожий на свинець за атомною масою, але є ще більш смертоносним. Талій є рідкісним металом, який з’являється в дуже токсичних сполуках, що складаються з досить дивних комбінацій елементів. Ефекти впливу талію ще більш дивні, і включають втрату волосся, серйозні захворювання при контакті зі шкірою та у багатьох випадках призводять до смерті. Гутчинсоніт є небезпечною, але вражаючою сумішшю талію, свинцю та миш’яку. Три отруйних металу утворюють смертельний коктейль мінералів, з яким треба поводитися з великою обережністю. Гутчинсоніт був названий на честь Джона Хатчінсона (John Hutchinson), відомого мінералога з Кембриджського університету. Цей мінерал можна знайти в гірських районах Європи, найчастіше в родовищах руди.
Галеніт (Galena)
Галеніт є головною рудою, що використовують для видобутку свинцю. Він являє собою блискучі срібні куби неприродно ідеальної форми. Незважаючи на те, що свинець, як правило, дуже гнучкий, вміст сірки в Галеніті робить його надзвичайно тендітним і податливим для хімічної обробки. Галеніт здатний викликати важкі наслідки для працівників та дослідників-аматорів, які працювали з ним без дотримання заходів безпеки. Робота зі зразками може призвести до вдихання пилу. Робочі в шахтах піддаються високому ризику отруєння від контакту з мінералами і смертельно небезпечним пилом, що утворюється в ході виробництва. Після видобутку свинець з цього мінералу створює екологічну загрозу для здоров’я людей під час його обробки і очищення. Галеніт володіє кубічним процесом перелому, і якщо вдарити по ньому молотком, кристал зруйнується на декілька більш дрібних копій своєї первісної форми.
Азбест (Asbestos)
Азбест – це не штучний продукт, та він є одним з найстрашніших мінералів на планеті. У той час як інші мінерали діють як токсини через свій хімічний склад і випадково отруюють жертв, азбест на повну котушку проводить механічну диверсію в легенях людини. Азбест відноситься до повністю природної категорії мінералів і складається з діоксиду кремнію – найбільш поширеного твердого мінералу на Землі, заліза, натрію і кисню. Поклади азбесту складаються з скупчень тисяч крихітних, ниткоподібних кристалів, які можуть переноситися повітрям. Вони також можуть з легкістю потрапити в легені людини. Канцерогенні ефекти виникають внаслідок постійного роздратування легеневої тканини, що призводить до утворення рубців. Утворення азбесту можна виявити серед будь-якого набору кремнеземних порід, тому в ході дослідження подібних порід потрібно дотримуватись відповідних правил безпеки. Як це не дивно, природне вивітрювання призводить до поширення природного азбесту в атмосфері Землі. В результаті, в легенях багатьох людей можна знайти невелику кількість волокон азбесту.
Арсенопірит (Arsenopyrite)
Арсенопірит – це золото дурнів, але з невеликою різницею. Людина, що переплутала його з золотом, буде не просто дурнем. Настільки ж дурним рішенням буде підбирання цього мінералу з землі в ході походу по кар’єру, і подальше використання рук, в яких побував цей мінерал для приготування і споживання їжі. Арсенопірит є сульфідом заліза і миш’яку, який відноситься до того ж типу мінералів, що і пірит (золото дурнів або сульфід заліза), різниця полягає в тому, що в ньому є важкі домішки миш’яку. При спробі нагріву або якоїсь зміни мінералу, він починає виділяти сильний часниковий запах миш’яку, який виходить від смертельно токсичних, корозійних і канцерогенних парів, що випускаються цим мінералом. Навіть обробка цього мінералу змушує людину контактувати з нестабільними сірчаними солями миш’яку. Цікаво те, що арсенопірит можна визначити, просто вдаривши по ньому молотком. Як тільки полетять іскри, ви зможете на короткий момент відчути сильний часниковий запах.
Торберніт (Torbernite)
Торберніт це мінерал з пекла. Зелені кристали у формі призми утворюються в якості вторинних родовищ в гранітних скелях, і складаються з урану. Сформовані в ході складної реакції між фосфором, міддю, водою і ураном, приголомшливі скупчення кристалів нерідко спокушали колекціонерів своїм виглядом, тому люди брали зразки цих мінералів для своїх колекцій, розташованих на полицях. Якщо розпаду урану в Чорнобилі було недостатньо, то смертельний газ радон, здатний викликати рак легенів, повільно виходячи з цих красивих каменів. Це саме той кристал, який варто залишити в спокої. Торберніт можна знайти і в граніті, тому ваша гранітна стільниця запросто може містити сліди торберніта. Яскраво-зелені скупчення кристалів використовуються старателями в якості індикаторів уранових родовищ.
Стібніт (Stibnite)
Стібніт є сульфідом стибію, проте виглядає як срібло. З цієї причини, величезні, блискучі металеві кристали цього нестабільного з’єднання використовувалися колись для відливу прекрасною посуду. Однак кристали у формі меча приносили смерть всім тим, хто їх використовував. Кристали стибніту з вкрапленнями сурми вбили чималу кількість людей, перш ніж стало відомо, що використання цього мінералу викликає одне з найжахливіших харчових отруєнь. Навіть якщо зразки стибніту зібрані для колекції, з ними слід поводитися з великою обережністю, щоб уникнути отруєння. Рекомендується мити руки після будь-якого контакту з цим мінералом. У шахтах у Осаки в Японії виробляються кращі кристали стибніту у світі, їх розмір доходить до 30 сантиметрів в довжину. Більшість зразків стибніту схоже на мініатюрні шпилі.
Аурипігмент (Orpiment)
Єдине, що може бути гірше самого миш’яку це камінь, що складається з миш’яку та сірки. Летальні і хімічно активні кристали аурипігменту ростуть під землею у вигляді мінеральних утворень, часто поблизу гідротермальних джерел. Кольори аурипігменту виглядають досить спокусливо, проте якщо взяти його кристали в руки він може виділити канцерогенний, нейротоксичних порошок миш’яку. Китайці широко використовували цей мінерал, також як кіновар, але тільки з набагато більш жахливими наслідками. У потовчені зразки цього каменю опускалися стріли, які потім використовувалися проти ворогів з метою отруєння – досить вправний спосіб кидання каменю. Аурипігмент знаменитий тим, що він випускає сильний запах часнику через вміст у ньому миш’яку. Він також може розсипатися в небезпечний порошок під впливом світла. Цей мінерал використовувався в якості основного компонента для виготовлення охряної фарби, і, ймовірно, отруїв багатьох з тих художників, які використовували його.
Кіновар (Cinnabar)
Кіновар (сульфід ртуті) є найтоксичнішим мінералом для обробки з усіх існуючих на Землі. Назва кристала означає «кров дракона». Саме з руди кіновару добувають ртуть. Утворені поблизу вулканів і родовищ сірки яскраво-червоні кристали сигналізують про найстрашнішу небезпеку. Кіновар здатен вивільняти чисту ртуть при обробці або нагріванні, у результаті чого у людини наступають судоми, відбувається втрата чутливості і настає смерть. У Середньовіччя і в кінці 1700-х років бути направленим на роботу в іспанські шахти, що містили поклади кіновару вважалося практично смертним вироком. Кіновар широко використовувалася в китайській історії для виготовлення декоративних блюд для їжі, і з її шматків також створювалися різьблені роботи химерної форми, іноді за рахунок життів ремісників. Ще неймовірніше те, що деякі з древніх лікарів вважали, що кіновар містив цілющі властивості, і прописували її для лікування певних захворювань.
