Аютія – стародавня столиця однойменного царства, велике місто, колись гордо носив титул одного з найбільших і найвеличніших міст світу.
Аютія процвітала понад чотириста років. З 1350 року, коли Раматхібоді, король однойменної держави, попередника Сіаму, переніс свою столицю в це, дуже зручне по доступності, місце, тут, на перетині річок і торгових шляхів, ріс і процвітав місто, що стало центром політичний, культурної та торговельної життя цілого регіону. Завдяки своєму розташуванню між Китаєм і Індією, Аютія стала величезним торговим центром Азії та решти світу. Торгівля велася не тільки з прилеглими регіонами, але і з європейськими державами – Францією, Голландією, Англією, Португалією. За деякими даними, населення Аютії (Аюттхаї) в пору розквіту досягало мільйона чоловік.
33 короля один за одним протягом століть змінювали один одного на троні держави. Будувалися прекрасні храми, королівський палац вражав своєю пишністю, а статуї будди – величезними розмірами. Місто було відмінно укріплений, крім того, що його захищали 29 фортів, він ще перебував на острові, відрізаний від решти суші проритим каналом. Кілька разів за історію свого існування Аютія піддавалася нападам ворогів, але лише в 1767 році, після тривалої облоги, місто було захоплене бірманцями, що зруйнували його практично вщент. Після цього Аютія так і не оговталася від руйнувань, а столицею Сіаму незабаром став Бангкок.
Сьогодні велике в минулому місто – головна історична пам’ятка Таїланду. Усього в 80 кілометрах від його столиці під відкритим небом розкинулися тепер уже величні руїни – загарбники Аютії не пощадили в ній практично нічого. Особливо постраждав королівський палац, від якого зберігся практично один фундамент. Але серед останків минулої блискучої епохи підносяться і цілком збереглися, частково відновлені і реконструйовані храми і монастирі, і сьогодні вражають своєю красою та вишуканістю.
