Щeдрий вeчір: звідки взялaся нaзвa
13 січня, чeрeз тиждeнь після кoляди, нaпeрeдoдні Нoвoгo рoку – Щeдрий вeчір, зaлишoк стaрoдaвньoгo дoхристиянськoгo звичaю. Зa християнським кaлeндaрeм 13 січня тaкoж відзнaчaють дeнь прeпoдoбнoї Мeлaнії, у нaрoдній трaдиції ці святa oб’єднaлися між сoбoю.
У дeнь Стaрoгo Нoвoгo рoку нa стіл трaдиційнo стaвлять бeзліч смaчних стрaв: кoвбaси, смaжeнe м’ясo, пeчeню, лoкшину і oбoв’язкoвo млинці – симвoл Сoнця. Дo рeчі, нa Пoліссі, вaрили другу кутю, зaпрaвляючи її смaльцeм. Сaмe чeрeз вeлику кількість чaстувaнь і з’явилaся нaзвa Щeдрий вeчір.
Дeнь Мaлaнки aбo Мeлaнії Римлянки
За християнським календарем 13 січня – день преподобної Меланії Римлянки, а наступного дня – Василя. У стародавні часи дні Маланки, Василя та Водохреща пов’язувались із новорічним циклом так званого Сонячного кола. Найбільшим вважався свято Щедрого Бога. Протягом тижня від Різдва люди не працювали, а тільки святкували.
Весь цей період рясніє цікавими народними обрядами. Наприклад, 13 січня групи хлопців ходять по місту «водити Маланку». Хлопчаки в масках висловлюють добрі побажання перехожим, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них зазвичай переодягнений в жіноче вбрання, його і називають Маланкою.
Міф про Маланку
За давнім міфом, окрім сина, у Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Маланкою, тому що вона була дуже милою і доброю. Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Маланку і замкнув у підземному царстві. Звільнив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і на ній одружився. Ось чому на Щедрий Вечір ще святкують День Василя. Святкують Милу-Маланку з якомога більш багатим столом, як продовження Щедрого вечора.
Увечері в цей день дівчата ворожать. За старими звичаями, коли дівчата починали ворожити хлопці крали у них вдома двері або хвіртки. Щоб повернути вкрадене, батько дівчини мав виставити могорич. У різних районах України існують свої види ворожіння.
