До цього нашу державу зобов’язав Європейський суд iз прав людини. Чоловiк багато рокiв не отримував пенсiї в належному розмiрi вiдповiдно до свого трудового стажу i з 2010 року намагався добитися справедливостi в судах рiзних iнстанцiй. Урештi дiйшов аж до Страсбурга!
Вiктор Назаренко вийшов на пенсiю в 60 рокiв, маючи трудовий стаж 45 рокiв. Однак i далi працював, щоб мати право хоч на незначне пiдвищення пенсiї.
“Батько, якому 10 жовтня виповнилося 78 рокiв, працював до 70, – розповiдає син Валентин Назаренко. – На роботу пiшов у 15 рокiв, щойно закiнчив ремiсниче училище. Згодом майже половину свого життя працював на металургiйному заводi. I хоч вiн отримує близько 4 тисяч гривень пенсiї, все ж понад тисячу недораховують. Батько за законом мав би отримувати бiльшу пенсiю, бо ж стiльки рокiв сплачував податок до Пенсiйного фонду”.
“Вiктор Назаренко звернувся в сiчнi 2010 року до Криворiзького управлiння Пенсiйного фонду, щоб йому перерахували пенсiю з урахуванням додаткового стажу роботи та заробiтку, – розповiдає Олена Проценко, юрист Центру стратегiчних справ Гельсiнської спiлки з прав людини. – Коли в Пенсiйному фондi проiгнорували звернення, Вiктор Петрович звернувся з позовом до суду, який зобов’язав перерахувати пенсiю. Проте через 11 мiсяцiв пiсля ухвалення рiшення суду першої iнстанцiї Пенсiйний фонд подав апеляцiйну скаргу”.
– А хiба термiн подачi апеляцiї не 10 календарних днiв iз дня проголошення рiшення суду?
– Суд погодився на поновлення строкiв для оскарження. Виглядає так, що спершу Пенсiйний фонд не збирався подавати апеляцiйну скаргу, але, очевидно, отримавши вказiвку зверху, таки пiдготував її.
Та Вiктора Назаренка не викликали до суду апеляцiйної iнстанцiї, йому не надiслали ухвалу про початок провадження та текст апеляцiйної скарги, не запропонували надати свої заперечення i навiть дату слухань не повiдомляли. Чоловiк сам дiзнався про те, що його справу розглядає апеляцiйний суд. I звернувся в цю установу, щоб йому повiдомили, коли буде засiдання в його справi. Проте вiдповiдi так i не отримав.
Суд мав надiслати копiю апеляцiйної скарги Пенсiйного фонду та повiдомити про строк, за який Вiктор Назаренко мiг би подати свої заперечення. Провадження було письмовим. Тобто сторiн не викликали на слухання. Але права пана Назаренка таки порушили, позбавивши можливостi надати коментарi. Довелося звернутися у Страсбург.
Схожу справу Європейський суд iз прав людини вже розглядав. Це була об’єднана справа декiлькох українських пенсiонерiв – “Лазаренко та iншi проти України”. Загалом йшлося про шiстьох українцiв, яких не повiдомили про апеляцiйний розгляд їхнiх справ щодо перерахунку пенсiй. Тодi Європейський суд зобов’язав Україну виплатити всiм по 1000 євро.
– А що Європейський суд вирiшив у випадку з Назаренком?
– Оскiльки звернення чоловiка проiгнорували в судi апеляцiйної iнстанцiї, то ЄСПЛ визнав порушення параграфа статтi 6 Конвенцiї про захист прав людини та основних свобод – права на справедливий суд.
Звертаючись до Європейського суду, ми просили 10 тисяч євро компенсацiї, але присудили лише тисячу. Вiктор Петрович наче й радий, що виграв цю справу, але каже, що втратив значно бiльше, нiж 1000 євро. Вiн пiдрахував, що з сiчня 2010 року недоодержує 1260 гривень на мiсяць. Виходить, що дотепер загалом не одержав приблизно 117 тисяч гривень.
Та щойно мине три мiсяцi i рiшення ЄСПЛ набере законної сили, ми звернемося до Верховного Суду України iз заявою про перегляд розмiру пенсiї. Справу мають скерувати в той суд, у якому допустили процесуальнi порушення, – Днiпропетровський апеляцiйний адмiнiстративний суд. Сподiваємося, її переглянуть на користь Вiктора Назаренка.
Богданна МАРТИНИК, газета Експрес
