Кілька днів тому в Києві відбулася презентація настільної гри “Переселенська блуканина”, яку розробила громадська організація “Радник з питань ВПЛ” за підтримки Міністерства соціальної політики і міжнародних партнерів. За словами творців гри, в ній відображені всі митарства, на які приречені переселенці з окупованих територій України.
Втім, уже на презентації координатори проекту заставили задуматись уважних слухачів над етичною стороною цієї гри. Слова: “якщо не вистачає сил рухатися вперед , ви завжди можете повернутися жити на непідконтрольну територію”, прозвучали досить неоднозначно.
“Ми пропонуємо гравцям перевтілитися у внутрішньо переміщену особу і спробувати пройти шлях, який добре відомий кожному переселенцю. По черзі кидайте кубик і наведіть фішки на ту кількість ходів, яка випаде. Читайте опис ситуації і подальші вказівки до дій. Якщо не вистачає сил рухатися вперед , ви завжди можете повернутися жити на непідконтрольну територію”, – сказали координатори проекту під час презентації.
Ближче ознайомлення з грою залишає вкрай неприємні почуття. Так, прямо “з порогу”, у грі “переселенців” вітають з тим, що вони залишилися без будинку, роботи і звичного середовища проживання:
“Вітаємо, ви – переселенець. Тепер варто зайнятися офіційним оформленням статусу і отримати довідку ВПЛ (внутрішньо переміщена особа). Значить, доведеться пропустити хід”, – з такого з “радісного” повідомлення починається гра.
Далі – ще “цікавіше”. Особливу увагу привертає пункт 89, в якому необхідно доглянути за хворим родичем на непідконтрольній території. Пораді звучить так: “по дорозі спробуйте не загинути, не втратити свої гроші, тому що життя там недешева”.
В соцмережах ця гра викликала бурхливе обговорення. Більшість дописувачів обурені, однак є і такі, хто щиро вірить, що гра зможе прищепити співчуття.
“Тепер в переселенців можна ще й пограти, як в Бінго”,
“Дивно, чому до цих пір немає гри “геноцидик” або “похорони родича”, або що-небудь за мотивами” відділення онкогематології”,
“Переселенці в цю гру вже награлися хоч греблю гати, а інші не уявляють, через що їм довелося пройти. Може бути, хоч так, в грі, вдасться прищепити співчуття? “,
“А може наші чинуші придумають гру для сиріт – «Сирітська блуканина»? Або для жертв сексуальних злочинів і змоделюють 76 ситуацій зґвалтування… Дійсно, навіщо витрачати гроші на реальну допомогу”, – пишуть українці.
