У нашій країні віднедавна діє закон про заборону георгіївської стрічки. За виробництво, пропаганду, публічне використання, носіння або навіть зображення цього символу доведеться заплатити штраф у розмірі до 5100 гривень. Порушника також можуть заарештувати на термін до 15 діб, пише Експрес.
Заборона не поширюється на випадки використання георгіївської стрічки на документах державних органів, виданих до 1991 року, в експозиціях музеїв, на оригіналах бойових знамен та державних нагородах до 1991 року й впродовж 1991 – 2015 років у зв’язку з річницями подій Другої світової війни та на надмогильних спорудах.
Зрозуміло, що в наші дні георгіївська стрічка стала символом російської агресії. А той, хто демонструє її, показує свою прихильність до ворога України. І жодні аргументи на кшталт “діди воювали проти фашистів” не виправдовують такої поведінки. Адже, як твердять історики, ніколи цей символ не був нашим.
– Уперше ця смугаста стрічка з’явилася на ордені святого Георгія, заснованого імператрицею Катериною ІІ 1769 року, – пояснює Василь Гвоздик, кандидат історичних наук, доцент кафедри новітньої історії України ЗНУ. – Орден став вищою військовою нагородою Російської імперії та видавався офіцерам за особливу мужність у бою.
– У СРСР комплекс георгіївських нагород юридично не існував, адже
радянська влада протиставляла себе дореволюційному самодержавству. Чому ж тоді бачимо цей знак на нагородах Другої світової?
– У 1943 році указом Президії Верховної Ради СРСР було засновано орден Слави, стилістично схожий на орден святого Георгія. У 1944 — 1945 роках ним було нагороджено приблизно 200 тисяч осіб. Схожість двох орденів дала підстави для звернення окремих діячів культури до Сталіна з пропозицією прирівняти колишніх георгіївських кавалерів до кавалерів ордена Слави. Але радянське командування ідею зрівняння нагород відкинуло.
У сучасній Російській Федерації орден святого Георгія та Георгіївський
хрест відновили указом Президії Верховної Ради РФ 1992 року й остаточно затвердили у 2008 році. Першими відроджену імперську нагороду отримали військовослужбовці, що брали участь у провокаціях у Південній Осетії та нападі на Грузію 2008 року.
– Тобто, у всі часи георгіївська символіка уособлювала сили, чиї інтереси були протилежні українським?
– Саме так. Як бачимо, чорно-оранжева стрічка використовувалася у
символіці Російської імперії, білогвардійському русі, радянських нагородах наприкінці та після Другої світової війни, а також у сучасних російських відзнаках. У всіх випадках вона є елементом російської національної символіки. Так само, як триколірний прапор і Андріївський стяг. Тож вважати її абстрактним символом Перемоги над нацизмом чи нагородою з глибокої української історії не можна. За такого підходу величезні жертви українського народу виглядають другорядними та знеціненими. Цей символ – не наш. І нашим ніколи не був.
