Нашi заробiтчани в Польщi працюють переважно за цивiльно-правовими угодами, i це стає причиною багатьох проблем, пише газета Експрес.
За даними польського мiнiстерства у справах сiм’ї, працi та соцполiтики, минулого року для українцiв видали 125 тисяч дозволiв на постiйну працю та близько 1,3 мiльйона запрошень на тимчасову роботу. Чотири з десяти польських пiдприємств уже залучили або планують залучити працiвникiв з України.
Попри те, що Польща з розкритими обiймами приймає заробiтчан з України, приїхавши, чимало з них стикаються з багатьма проблемами. Не раз доводилося чути вiд знайомих, що домовляються з працедавцями про одну зарплату, але часто тi без будь-яких пояснень зрiзують її або придумують якiсь штрафи, щоб заплатити менше. Така собi панщина для українцiв.
— Такi випадки непоодинокi, — розповiдає Вiталiй Махiнько, правозахисник, голова профспiлки “Трудова солiдарнiсть” у Польщi. — А все тому, що польськi працедавцi волiють укладати з українськими заробiтчанами не трудовi, а цивiльно-правовi договори.
За моїми даними, сьогоднi в сусiднiй Польщi працює близько мiльйона наших громадян. 50% iз них трудяться нелегально, а 90 — 95% з iншої половини працюють за цивiльно-правовими угодами. Тобто тiльки 5 — 10% — за трудовими договорами. Я всiм каже: якщо у вас угода “злецення” (цивiльно-правова), то фактично у вас немає нiяких прав.
— Чому?
— Трудовi договори та цивiльно-правовi дуже вiдрiзняються однi вiд одних з погляду прав i обов’язкiв договiрних сторiн. Найвигiднiшим для працiвника є трудовий договiр, тодi вiн цiлком пiдпадає пiд польське трудове законодавство.
Умови, виписанi в трудовому договорi, не можуть бути для працiвника менш вигiдними вiд тих, якi випливають iз положень законодавчих та нормативно-правових актiв. Для прикладу, трудовий договiр гарантує мiнiмальний розмiр заробiтної плати. З 1 сiчня нова “мiнiмалка” в Польщi становить 2 тисячi злотих. Це означає, що, працюючи на повну ставку, ви не можете заробляти менше вiд цiєї суми, a якщо не працюєте на повну ставку, то ваша зарплата має бути нижчою, але пропорцiйно до розмiру мiнiмальної заробiтної плати. Трудовий договiр також гарантує право на вiдпустку, надбавку за роботу в понаднормовий час та iншi права. Дотримання законодавства про працю контролює Державна iнспекцiя працi.
Цивiльно-правовi договори, скажiмо, договiр пiдряду чи договiр про надання послуг, не надають працiвникам таких прав, бо фактично люди, якi пiдписали їх, не є працiвниками пiдприємства. Їх просто залучають до виконання якихось робiт, але не приймають на роботу. У цивiльно-правовiй угодi можна прописати все, що хочеш. Зазвичай польськi працедавцi прописують угоди так, як вигiдно їм, а не українцям. Часто зарплата таких працiвникiв нижча за закрiплену на рiвнi закону “мiнiмалку”.
— Такий працiвник фактично беззахисний?
— Так. Якщо ви працюєте за цивiльно-правовим договором i вам не виплатили заробiтну плату, то нiхто не допоможе вiдстояти вашi права, нiякi державнi органiзацiї, якi виконують наглядовi функцiї за законодавством про працю. Бо це в їхнi обов’язки не входить. Зi скаргою на порушення можна звернутися лише до суду. А де ви бачили, щоб трудовi мiгранти, якi приїхали до iншої держави заробити грошей, подавали до суду?! Вони психологiчно не готовi вiдстоювати свої права в чужiй країнi. Зрештою, часто не знають, як це робити, у них немає ресурсiв, бо потрiбна допомога юристiв, послуги яких недешевi. Тому, якщо люди стикаються з порушенням трудових прав, вони розвертаються i шукають iншу роботу, бо їм потрiбнi грошi. Тобто теоретично вiдстояти свої права можна, а практично — нi.
— Чому польським працедавцям вигiдно укладати з українцями цивiльно-правовi, а не трудовi договори?
— Найперше, якщо є трудовий договiр, то роботодавець платить вищi податки. А покажiть менi такого працедавця, який готовий сплачувати бiльше до державної скарбницi?!
Коли нашi люди укладають договори, дуже часто не розумiють, що саме пiдписують. Багато з них впевненi, що уклали трудовi договори. Агенцiї-посередники запевняють їх, мовляв, будете працювати офiцiйно, з вами пiдпишуть офiцiйний договiр. Люди вiрять, приїжджають до Польщi, з ними дiйсно пiдписують якийсь договiр. Вони працюють, вважаючи, що оформленi на пiдприємствi, що мають певнi права. Лише коли роботодавець скаже їм “до побачення” i не виплатить грошi, бо знайшов iнших, хто погоджується працювати за меншi кошти, з’ясовується, що людина працює за цивiльно-правовою угодою. I їй нема куди звернутися за захистом своїх прав, крiм як до суду.
Але є й iнший момент. Часто українцi самi погоджуються на цивiльно-правовi угоди, бо iнколи так можна отримати бiльшу зарплату, анiж за трудовим договором.
— У яких сферах найчастiше укладають цивiльно-правовi угоди?
— Майже всюди. Якщо ранiше це робили переважно на будiвництвi, то тепер практикують i на великих пiдприємствах. Польська влада знає про проблему, але заплющує на неї очi.
— Чому? Адже владi, навпаки, було б вигiдно, щоб працедавцi укладали з українцями трудовi договори, бо тодi бiльшими будуть вiдрахування до рiзних фондiв.
— З одного боку, це так. Але реалiї трохи iншi. I не тiльки на це заплющують очi, бо Польщi потрiбнi робочi руки, щоб пiдтримувати прирiст ВВП. Варто роздiляти офiцiйну позицiю польської влади i позицiю простих полякiв. Позицiя звичайного польського робiтника — українцi приїхали i претендують на його робоче мiсце, через це зарплата полякiв зменшується, бо сусiди готовi працювати за меншi грошi. Влада не наводить лад у цьому напрямi, боячись ще бiльшого обурення полякiв.
Середня зарплата в Польщi для наших заробiтчан — 9 — 10 злотих за годину, тобто за мiсяць чистими виходить 1,5 — 2 тисячi злотих (500 доларiв). Останнiм часом заробiтки трохи зменшилися, бо наїхало багато гастарбайтерiв.
Леся ЯСИНЧУК
