Є вареники, є щастя: “Українське село” в Чикаго визнано найпривабливішим районом у США

    2951

    Нині у кварталі “Українське село” в Чикаго проживають приблизно 15 тисяч вихідців з України та їхніх нащадків. Вони відкривають тут кафе, де коронна страва — вареники, співають українських пісень, щонеділі ходять до української церкви та навчають дітей у суботніх українських школах. Тут видають українську газету, а з радіопрогравачів постійно чути українські мелодії, пише газета Експрес.

    “Ukrainian Village” розташоване у західній частині Чикаго. Сюди ще з ХІХ століття перебирались слов’яни зі Східної Європи. Спершу цей квартал справді був селом, та вже у ХХІ столітті “Ukrainian Village” змінилося на очах: з’явились новобудови, музеї, культурні центри…

    На одній із вулиць є багато магазинів, де можна придбати українські товари. До слова, в цьому районі живуть також представники інших національностей: поляки, росіяни, мексиканці та італійці.

    Район розташований недалеко від великих корпорацій. “Нерухомість тут не з дешевих. Вартість будинку на два поверхи може сягати приблизно мільйона доларів! — каже 22-річний Любомир Левицький, парамедик із Чикаго. — Американців приваблює у цьому районі розташування, спокій та цікава культура українців”.

    Любомир Левицький каже, що вулиці в районі затишні та охайні, переважають будівлі в два-три поверхи. На багатьох вікнах можна побачити листівки з намальованим українським прапором.

    “Більшість будинків — із червоної цегли, що не притаманно Америці, — розповідає 24-річна Анастасія Миронюк, що живе в Чикаго. — Жителі переважно орендують помешкання. Середня ціна оренди — від 1300 доларів на місяць. Вона залежить від того, чи близько будинок до магазинів, автобусної зупинки та головних доріг”.

    Мешканці кажуть, що ціни на їжу та одяг помірні. А заробітки достатні для того, аби дозволити собі не лише найнеобхідніше. Так, в середньому мешканець цього району заробляє 500 доларів у тиждень.

    “У сучасному “Ukrainian Village” є чотири головні церкви, збудовані на початку 1990-х років: церква святого Миколая, собор святої Трійці, собор святих Володимира та Ольги й церква святого Йосифа, — веде далі Анастасія. — Туди на українські свята збирається багато людей. Є тут український банк, кав’ярні, український національний музей, суботня школа та Український інститут сучасного мистецтва”.

    “Це справжній архів спогадів для чиказької громади, адже тут зберігаються предмети української історії: вишиванки, булава, фотокартки та книжки, — розповідає Любомир Левицький. — Також в “Українському селі” розташовані будівлі різних організацій діаспори.

    Найстаріша з них — “Пласт”, заснована ще в 1911 році, а ще є “Самопоміч”, заснована в післявоєнний час для взаємної допомоги постраждалим від війни. При ній функціонує кредитний кооператив. Він видає позики та приймає вклади тільки від людей українського походження або членів організацій діаспори”.

    Один із популярних ресторанів району — “Тризуб” — відкрився півроку тому. У меню, окрім традиційних українських страв, є й модернізовані.

    “У цьому кафе можна скуштувати вареники різного кольору — їх забарвлюють овочевим соком, — ділиться враженнями Любомир Левицький. — Червоні вареники подають з начинкою із курки, в’ялених помідорів та сиру, а зелені — вегетаріанські, з квасолею та шпинатом. Американці люблять їсти тут борщ і солянку”.

    “Обід на двох із першої та другої страви й напою буде коштувати приблизно 60 доларів, з них 10 — податок, — розповідає Анастасія Миронюк. — Крім того, у кожному кафе чи ресторані заведено залишати чайові, мінімум 10% від суми”.

    У магазинах із українськими сувенірами можна придбати декоративний посуд, вишиванки та сувеніри. За них потрібно віддати доволі багато. Наприклад, тарілка з орнаментом може коштувати приблизно 20 євро, це разів у 5 більше, ніж в Україні”.

    Жителі Чикаго кажуть, що з кожним роком етнічних українців в “Ukrainian Village” меншає. Бо район стає одним із найдорожчих. А віддавати майже половину заробітної плати на оренду квартири та харчування, звичайно, нікому не хочеться. Тому все частіше сюди переїжджають заможні американці.

    Христина БІЛЯКОВСЬКА