За результатами цьогорiчного монiторингу аналiтичного центру CEDOS у рiзних унiверситетах країни було зафiксовано 415 пiдтверджених актiв корупцiї. Найбiльше випадкiв зафiксовано в Києвi, Одесi, Львовi, Херсонi, Миколаєвi та Харковi, пише газета “Експрес”.
Найпоширенiша проблема студентiв — вiдвiдуванiсть. Часто “енки” в журналi стають причиною недопуску до iспитiв. Пропуски можна закрити, якщо домовитися з викладачем про їх вiдпрацювання. Та не кожному асистентовi хочеться витрачати свiй час на перевiрку рефератiв чи усне опитування студентiв, бо ж держава йому за це не платить…
“Викладач зустрiч для вiдпрацювання постiйно переносив “на потiм”. А коли ж часу до залiку залишалося обмаль, натякнув, що я можу закрити пропуски, купивши пiдручник, який вiн сам написав. Одна книжка — 65 гривень”, — розповiдає Галина Лiмпак, студентка одного iз львiвських вишiв.
Студенти з Херсона розповiдають, що пропуски можна закрити за пляшку коньяку та каву.
“Якщо у всiєї групи пропуски, ми скидаємося по 30 гривень, староста купує “презент” i йде домовлятися про помилування. Iнформацiя про хабарникiв у нас переходить вiд старшого курсу до меншого”, — каже Марiя Пуля, студентка херсонського вишу.
Домовитися про пiдвищення оцiнки iз залiку важче. У таких випадках допомагають посередники. Часто це староста або старшокурсник, що пiдтримує дружнi стосунки з викладачем.
“Залiки вже поставили, i залишалося два днi до закриття залiкової сесiї. Менi не вистачало п’яти балiв до трiйки. Принiс реферат. Та викладач повернув роботу i сказав, що там треба виправити помилки, про якi вiн зазначив на полях. У всьому рефератi на полях була лише одна цифра — 200. Гадаю, не варто пояснювати, що це означало…” — розповiдає Iлона Тимо, студентка.
Чи не найчастiше студенти платять за складання залiку з фiзичного виховання.
“Коли пiдiйшла до викладачки, вона прямо сказала, що не поставить менi залiк, навiть якщо я ходитиму на вiдпрацювання занять. А потiм натякнула, що у спорткомплексi зовсiм потертi волейбольнi м’ячi. I мовчки написала на листочку паперу “500”, — каже Ольга Дереш, студентка.
У деяких вишах можна “купити” всю сесiю. Це питання вирiшують у деканатi через посередникiв, наприклад, через старосту курсу.
“На нашому факультетi на четвертому курсi мiй друг закрив сесiю за 3000 гривень”, — згадує Дмитро Михальченко. Цiна сесiї за грошi коливається вiд трьох до восьми тисяч, залежно вiд вишу.
Отаке сучасне студентське життя: ти не спиш ночами i вчишся, а сусiд по кiмнатi, який прогуляв усi цi ночi, дiстає “вiдмiнно” лише тому, що заплатив 5000 гривень…
Євгенiя КОЛЯДА
