Сварки, конфлікти між батьками, хвороби та складні життєві ситуації — доволі часто з цих причин про дітей просто нікому подбати. Аби не віддавати їх до сиротинця, такими дітьми може опікуватись патронатна сім’я. Така практика вже давно поширена за кордоном, а в Україні її лише починають впроваджувати, пише газета Експрес.
Наразі така соціальна послуга діє у Києві, Броварах і Білій Церкві. І сьогодні в Україні є сім сімей, які прийняли понад 80 дітей.
То що таке сімейний патронат? Про це спілкуємось із Зінаїдою Кияницею, заступником директора БО “Партнерство “Кожній дитині”.
— Сімейний патронат — це комплексна послуга, що передбачає тимчасовий догляд і виховання в сім’ї патронатного вихователя дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Причини влаштування можуть бути різні: різке погіршення стану здоров’я одного з батьків, порушення батьківських обов’язків… Наприклад, якщо одинока матір має серйозну хворобу, то може звернутися до органу опіки про тимчасове влаштування дитини під патронат на період свого лікування. І поки дитину доглядає патронатний вихователь, для батьків визначають умови, за яких дитина повинна повернутись у сім’ю.
— Стати патронатною сім’єю — відповідальне рішення. Які вимоги до вихователів?
— Найперше, така сім’я повинна мати власний позитивний досвід виховання дітей, які, до речі, мають бути старшого підліткового віку або ж повнолітні. Важливим є те, що один із членів сім’ї має виконувати обов’язки патронатного вихователя на професійній основі, створюючи безпеку та благополуччя дитині чи дітям, якими він опікується. Передбачається, що патронатний вихователь повинен мати вищу освіту. Більше шансів взяти дитину під патронат матимуть люди з медичною, педагогічною, психологічною освітою. Найважливіше вміння розуміти потреби дитини, вміти надавати їй необхідну допомогу та підтримку в кризовий період її життя. До того ж, треба сприяти їй у спілкуванні з батьками та родичами, якщо це є безпечно для дитини.
— Патронатна сім’я — це обов’язково подружжя?
— Ні, це може бути й хтось інший з членів сім’ї, які проживають разом. Наприклад, жінка та її мама. Але обов’язкова умова — мати спільне помешкання.
— І скільки часу дитина може перебувати в новій сім’ї?
— Термін не має перевищувати трьох місяців. Адже робота спрямована на те, щоб якнайшвидше повернути дитину до своїх батьків, за умови зміни ситуації в сім’ї на краще. Якщо ж проблеми залишаються невирішені, термін можуть продовжити ще до трьох місяців. У разі невиконання умов біологічною сім’єю, дитину усиновлюють, віддають прийомній сім’ї чи під опіку. До речі, у патронатній родині одночасно можуть перебувати діти тільки з однієї сім’ї, тобто брати та сестри.
— Це щоденна цілодобова праця. Чи оплачується така робота?
— Так, справді, за таку роботу патронатний вихователь отримує винагороду. До прикладу, у Києві такий вихователь тепер отримує приблизно шість тисяч гривень. Крім цього, на кожну дитину виділяють два прожиткові мінімуми, а сьогодні це 2710 гривень для дитини до шести років, 3378 гривень — від шести до 18 років.
— Які документи потрібні для того, аби стати патронатним вихователем?
— Слід зібрати такі ж документи, як і для прийомних батьків чи усиновлювачів. Це довідка про доходи, несудимість, склад сім’ї, наявність житла, проходження медогляду тощо. Патронатні вихователі обов’язково проходять спеціальний тренінговий курс навчання, а це і педагогічна, і юридична, і психологічна підготовка. Також їх навчають надавати першу медичну допомогу, якщо дитина має проблеми зі здоров’ям. Щоб стати патронатним вихователем, передусім треба звернутись до місцевих соціальних служб.
Вікторія ДЕМНИК, слухач Академії практичної журналістики ім. Марка Твена
