Християни східного обряду (православні та греко-католики) святкують сьогодні Введення в храм Пресвятої Богородиці, або, як здавна казали в народі – Третю Пречисту, пише Укрінформ.
Введення в храм Пресвятої Богородиці належить до числа дванадцяти найбільших церковних свят. Згідно Священному Переказу, коли Діві Марії виповнилося 3 роки, батьки привели Її до Єрусалимського храму. Їм треба було виконати обіцяну, дану раніше Богові: присвятити Йому свою довгоочікувану дитину. До входу в храм вели 15 високих східців. За звичаєм потрібно було повільно підійматися по них і щораз, підіймаючись, співати один із 15 особливих псалмів (стародавніх молитов). Коли батьки Марії – Йоаким і Анна поставили її на першу сходинку храму, трирічна дівчинка доволі швидко, без жодної допомоги піднялася східцями вгору. Біля дверей на Неї очікував первосвященик Захарія. Він зрозумів, що ця маленька дівчинка покликана виконати в майбутньому певне Божественне призначення, і ввів Марію в найсвятіше місце храму – «Святая святих». Туди міг заходити тільки він сам, та й то, раз на рік, здійснюючи обряд очищення. Відтоді Марія стала жити при храмі (до своїх заручин з Йосифом).
Смисл цього свята полягає в тому, що прославляється непорочність Діви Марії. З дитинства вона покорилася Богові і досягла такого упокорення, що в майбутньому змогла стати Богоматір’ю й народити Спасителя. Введення Марії в святилище храму – перша вказівка на Її високу місію.
В народі свято Введення в храм Пресвятої Богородиці називали Третьою Пречистою, або Виденням. Наші пращури вважали, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, а тому свято й називали «Виденням». Введення відкриває собою зимовий святковий цикл. Тому й говорили: «Введення прийде, свят наведе». І дійсно, після 4 грудня йшла низка дуже популярних у народі свят: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколая, і, нарешті, Різдво, Новий рік, Водохреща.
З цією датою на всій території України пов’язано чимало прикмет, прогнозів і звичаїв. Ще до недавнього часу культивувався так званий День полазника. В кожній оселі з нетерпінням і острахом очікували, хто першим на Введення завітає до оселі (подібне маємо на Різдво і Василя). Якщо заходив веселий парубок або статечний чоловік та ще й грішми, то це було доброю ознакою – протягом року в сім’ї усі будуть здорові й вестимуться гроші. Але коли до оселі приходила стара, немічна і бідна людина, а особливо літня жінка, то вже тоді «добра не жди». Недоброю ознакою було також позичати цього дня гроші.
Зрештою, українці цього дня намагалися сидіти вдома й не вештатися по гостях. Звечора подекуди святили воду ще за дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три води, проливали воду через полум’я, і потім уживали її проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. А ще підмічали погоду: якщо на Введення буде мороз, то і Різдво з Водохрещею теж будуть морозними.
