Дослідники з Університету Монаша в Австралії висунули гіпотезу, що близько 466 мільйонів років тому навколо Землі утворилося кільце з уламків, притягнутого планетою астероїда, яке проіснувало кілька десятків мільйонів років. Таке припущення вчені зробили, вивчивши розташування метеоритних кратерів на Землі, що з’явилися протягом ордовицького періоду.
Дослідники стверджують, що протягом ордовицького періоду на Землі спостерігалося збільшення кількості метеоритних кратерів. Вони нанесли на карту місцеперебування 21 відомого кратера цього віку і використали математичні моделі руху тектонічних плит, щоб «відмотати час» і відстежити їх до місця, де вони були під час удару.
За твердженням вчених, всі метеорити врізалися в нашу планету в межах 30 градусів від екватора. Дослідники побачили в цьому статистичну аномалію і спробували знайти наукове обґрунтування для такого невипадкового розподілу кратерів на поверхні Землі. Вони намагалися з’ясувати, яка частина континентів того періоду могла зберегти сліди зіткнення з метеоритами донині.
Дослідники зосередилися на стабільних, недоторканих ділянках земної кори, які датуються серединою ордовицького періоду, виключивши регіони, які були поховані, розмиті чи торкнулися тектонічної активності. Найкращі результати були отримані у Західній Австралії, Африці та деяких частинах Північної Америки та Європи.
У результаті дослідження вчені висунули теорію, що пояснює падіння метеоритів у районі екватора — якщо Земля захопила астероїд, що пролітає, близько 466 мільйонів років тому, вплив гравітаційних сил міг «розірвати» його на шматки і утворити кільце. Потім уламки астероїда протягом кількох десятків мільйонів років методично обрушувалися на нашу планету в екваторіальній області. Метеорні уламки в досліджених кратерах не провели багато часу в космосі, перш ніж впасти на Землю, що узгоджується з припущенням про руйнування великого астероїда і появу кільця навколо Землі.
Теорія астероїдного кільця навколо Землі може пояснити кілька інших загадок того історичного періоду. Приблизно через 20 мільйонів років Земля вступила в хірнантський льодовиковий період, коли температури впали до найнижчих значень за останні пів мільярда років. Через нахил осі обертання Землі щодо Сонця кільце навколо екватора затінило частину поверхні Землі, що потенційно могло стати причиною глобального похолодання.
“Ідея про те, що система кілець могла вплинути на глобальні температури, додає новий рівень складності до нашого розуміння того, як позаземні події могли сформувати клімат Землі”, – вважає керівник дослідження професор Енді Томкінс (Andy Tomkins).
Не виключено, що кільця – це фаза, яку Земля та інші планети проходять кілька разів у своєму житті. Кільця Сатурна з’явилися лише 10 мільйонів років тому і можуть зникнути ще за 100 мільйонів. Марс нині розриває один зі своїх місяців, що може сформувати нове кільце через 20–40 мільйонів років.
Дослідження було опубліковано в журналі Earth & Planetary Science Letters. Надалі автори планують змоделювати процес руйнування астероїда, утворення кільця та його трансформацію у метеорити з часом. У подальших роботах буде також зроблено спробу змоделювати вплив кілець на клімат. Необхідно зауважити, що при всій сміливості, перспективності і, здавалося б, логічності висунутої теорії, вона може будуватися на банальній помилці вибірки, бо вивчення розташування 21 кратера на земній поверхні лише з великою натяжкою можна вважати статистично значущим результатом.
