Вчені Каїрського університету в Єгипті провели дослідження стародавньої «мумії жінки, що кричить». Вона здобула популярність завдяки незвичайному виразу обличчя – її рот залишився широко відкритим.
Жінка померла близько 3500 років тому. Її тіло знайшли у 1935 році у дерев’яному саркофазі під гробницею Сенмута – відомого архітектора часів правління жінки-фараона Хатшепсут. Ім’я «мумії, що кричить», не було вказано на саркофазі. Передбачається, що вона була членом сім’ї Сенмут.
У ході нового дослідження вчені застосували комп’ютерну томографію та рентгеноструктурний аналіз. Вони досліджували шкіру, волосся та довгу чорну перуку.
Результати показали, що за життя зріст жінки становив 1,55 м. Вона померла у віці 48 років. На кістках, зокрема на хребті, збереглися сліди артриту. Однак дослідники не виявили жодних розрізів для муміфікації. Усі внутрішні органи у тілі залишилися на своїх місцях.
“Це було несподіванкою, оскільки класичний метод муміфікації в Новому царстві (1550-1069 роки до н.е.) включав видалення всіх органів, крім серця”, – пояснили вчені.
Такі недогляди зустрічалися за муміфікації бідних людей. Але в цьому випадку справа була не в економії. Жінку поховали із золотими та срібними кільцями у вигляді скарабеїв. До складу бальзамуючих препаратів входили дорогі інгредієнти: ялівцева смола та ладан, повідомляє Frontiers in Medicine.
Вчені зробили висновок, що відкритий рот жінки навряд чи був наслідком недбалості бальзамувальників, які забули його закрити. На їхню думку, жінка померла в сильних муках, і через трупний спазм її обличчя залишилося таким, яким було в момент смерті.
