Люди дивляться на мільярди світлових років углиб Всесвіту і майже не розуміють процесів якихось 5000 км під своїми ногами. Там знаходиться надщільне залізо-нікелеве ядро нашої планети розміром на 1/3 менше за Місяця. Це ядро як гіроскоп впливає на стабільність та період обертання Землі, що визначає буквально все на цій планеті. Наразі вчені отримали незаперечні докази, що ядро уповільнює своє обертання.
Відразу всіх заспокоїмо, катастрофи не станеться, але зрозуміти те, що відбувається, важливо. День і ніч можуть змінити тривалість на 1/1000 секунд. У масштабах людської цивілізації це не відчуватиметься. Хіба що доведеться враховувати зміни у тонких фізичних експериментах, коли вони можуть вплинути на результат, наприклад, на квантовому рівні. Такі висновки зробили вчені з Університету Південної Каліфорнії (USC), стаття яких днями опублікована в журналі Nature.
«Коли я вперше побачив сейсмограми, які натякали на цю зміну, я був спантеличений, – поділився враженнями вчений Джон Відейл (John E. Vidale) з USC. — Але коли ми виявили ще два десятки спостережень, які свідчать про ту саму закономірність, результат був неминучим. Внутрішнє ядро сповільнилося вперше за багато десятиліть. Інші вчені нещодавно наводили аргументи на користь схожих і різних моделей, але наше останнє дослідження дає найбільш переконливий доказ».
Внутрішнє ядро Землі є надгарячою, надщільною кулею із заліза і нікелю, яка, як вважається, становить близько двох третин розміру Місяця. Розташований більш ніж за 4800 км під нашими ногами об’єкт вкрай складно вивчати, хоча отримані в цьому процесі дані могли б багато розповісти про історію нашої планети.
У цьому дослідженні вчені проаналізували показання 121 землетрусу, що повторюється (що відбуваються в одному місці і приблизно з однаковою магнітудою), зареєстрованих у період з 1991 по 2023 рік навколо Південних Сандвічевих островів в Південній Атлантиці. Також у дослідження включені дані кількох ядерних випробувань. Після об’єднання всіх даних стало зрозуміло, що ядро Землі почало відхилятися від свого положення приблизно 2010 року. Це збільшило вплив на внутрішнє ядро гравітаційних та магнітних сил, що призвело до його уповільнення.
«Танець внутрішнього ядра може бути навіть живішим, ніж ми думали досі», — зізнаються автори роботи. Принаймні за цим необхідно продовжити стежити.
