У грудні 2023 року та в лютому 2024 року зонд NASA «Юнона» (Juno) пролетів над місяцем Юпітера Іо найближче в історії. Якщо раніше «Юнона» наближалася до поверхні Іо на десятки тисяч кілометрів, то останні прольоти здійснено на висоті 1500 км, що дозволило отримати найдокладніші знімки цього місяця Юпітера. На основі отриманих даних художники NASA створили анімації двох дивних об’єктів на Іо: озера розжареної магми та дивовижної гори.
Місяць Іо вважається найбільш вулканічно активним тілом Сонячної системи. На ньому зафіксовано понад 400 вулканів, значна частина яких є активною. Близькі прольоти дозволяють оцінити ступінь активності вулканічної діяльності та скласти її карту. Також Іо відрізняється від інших великих супутників Юпітера своїм більш-менш рівним пейзажем та різницею температур на екваторі та в полярних областях. В останній близький проліт Іо, наприклад, «Юнона» вперше отримала знімок південного полюса цього місяця.
«Іо просто усіяний вулканами, і ми застали кілька із них у дії, — сказав представник програми на Генеральній асамблеї Європейського геофізичного союзу у Відні. — Ми також отримали кілька чудових знімків крупним планом та інші дані про озеро Локі Патера (Loki Patera) завдовжки 200 кілометрів (127 миль). Дивовижні деталі показують ці божевільні острови, розташовані посеред потенційно магматичного озера, оточеного гарячою лавою. Дзеркальне відображення озера, зафіксоване нашими приладами, припускає, що частини поверхні Іо гладкі, як скло, що нагадує обсидіанове скло, створене вулканами на Землі».
Зонд «Юнона» літає орбітою навколо Юпітера. Вивчення Іо можна вважати бонусом, тоді як переважно NASA стежить за планетою-гігантом. Вважається, що Юпітер став першою планетою, що сформувалася у Сонячній системі. Це робить її цінним об’єктом вивчення, яке допоможе зрозуміти еволюцію як системи, і інших планет. Зокрема, вчених хвилює питання утримання води в атмосфері та в надрах планети.
Вода – це необхідна основа для зародження біологічного життя будь-де. Дані щодо води у складі Юпітера суперечливі. 1995 року зонд NASA «Галілео» зібрав дані під час 57-хвилинного спуску в атмосферу планети-гіганта. Дані виявилися дивними – зонд майже не виявив води, і це суперечило моделям вчених. “Юнона” підраховує обсяг води в атмосфері Юпітера за вмістом кисню і водню – атомів, що становлять молекулу води. За її даними, води на Юпітері набагато більше, ніж виявив «Галілео». На основі цього вчені зробили висновок, що старий супутник, ймовірно, увійшов в атмосферу місцевої версії Сахари.
Також кожен новий проліт наближає “Юнону” до переміщення над північним полюсом Юпітера. Цей регіон цікавий своїми циклонами, за розмірами, динамікою, контурами та щільністю яких можна отримати уявлення про поведінку атмосфери планети. Зонд робить знімки циклонів у видимому, інфрачервоному та мікрохвильовому випромінюванні. Найглибше під хмари проникає мікрохвильове випромінювання, яке несе вченим найбільш цінну інформацію про структуру циклонів.
Наступний проліт поряд із Юпітером «Юнона» здійснить 12 травня.
