У NASA повідомили, що підготували до запуску в космос платформу із сонячним вітрилом нового покоління. Невеликий супутник буде запущено цього місяця зі стартового комплексу №1 у Махії в Новій Зеландії на ракеті Electron компанії Rocket Lab. Після виведення платформи на сонячно-синхронну орбіту висотою 1000 км платформа розгорне сонячне вітрило площею 80 м2. Через відбите від вітрила сонячне світло об’єкт буде таким самим яскравим, як зірка Сіріус.
Для випробування нової платформи сонячного вітрила компанія NanoAvionics виготовила кубсат нестандартного масштабу 12U. Метою випробування стане перевірка системи «парусного такелажу» — спеціально створених для сонячних вітрил композитних щоглів, які у згорнутому вигляді мають розмір приблизно як звичайна рулетка, але можуть розгортатися в жорсткі розпірки по сім метрів завдовжки кожна.
При виході на задану орбіту щогли почнуть висуватися зі своїх гнізд і розгортати за собою закріплені на них сегменти вітрила. Кожна розпірка представляє трубчасту конструкцію з композитного матеріалу, що надасть їм у результаті твердість. Однак при намотуванні на барабан вони сплощуються і, зрештою, стають компактними, коли втягнуті всередину. У перспективі це допоможе, наприклад, створювати вітрильні конструкції площею до 2 км2. Запропонована конструкція та матеріал щогл теоретично це допускають.
На розгортання експериментального вітрила піде 25 хвилин. Весь цей час процес розгортання зніматиметься на камеру. Повторимо, мета запуску – перевірка нової розсувної системи та збирання даних для створення ще більш масштабних вітрил. Як додатковий експеримент буде перевірено можливість маневрів кубсату за допомогою орієнтації вітрила, як це відбувається в вітрильному спорті на Землі. Тільки в космосі тиск на вітрило створюватиме випущені сонцем фотони, але принцип той самий.
У перспективі, вважають у NASA, супутники з вітрилами зможуть використовуватись у тривалих місіях щодо Сонячної системи. Це дозволить уникнути важких двигунів і величезних запасів палива. Рухатися супутники із сонячним вітрилом змусить Сонце і воно в людських масштабах невичерпне.
Що стосується системи розгортання вітрил, то вона також може знайти застосування у створенні космічних станцій (у вигляді каркасу) та в конструкціях місячних та марсіанських баз. Це технологія широкого профілю, залишилося лише випробувати її в умовах космосу, щоб підтвердити стійкість і надійність обраних композитних матеріалів.
