12 із них вже у запущеній стадії, і серед них немає загрози штучного інтелекту.
Якщо дивитися на світ крізь призму технологічного і медичного прогресу, що триває, то майбутнє людства викликає оптимізм. Але якщо копнути трохи глибше, стає ясно, що успіх людей як виду далеко не гарантований. Так вважають вчені Стокгольмського університету Швеції.
У своєму новому дослідженні вони виявили 14 різних еволюційних пасток, в які потенційно може потрапити населення планети, що врешті-решт призведе до вимирання.
На думку шведських вчених, частково проблема в тому, що ми дуже добре почуваємося: наше домінування та успіх призводять до небезпечних наслідків. Але насправді людство зараз переживає так звану полікризу, коли численні загрози — від зміни клімату до глобальних пандемій — загрожують рано чи пізно покласти край епосі антропоцену.
“Люди як вид неймовірно винахідливі. Ми здатні впроваджувати інновації, адаптуватися до багатьох обставин і можемо співпрацювати в надзвичайно великих масштабах. Але ці можливості мають ненавмисні наслідки“, – Петер Шегаард Йоргенсен, антрополог зі Стокгольмського університету
З 14 можливих еволюційних глухих кутів людства п’ять позначені як глобальні:
- спрощення (системи стають надто спеціалізованими для адаптації, наприклад, монокультурне землеробство);
- зростання заради зростання (безперервне прагнення розвитку, яке завдає шкоди добробуту);
- перевищення (використання більшої кількості ресурсів, ніж може забезпечити Земля);
- поділ (міжнародні конфлікти);
- зараження (наприклад, інфекційні захворювання).
Ще п’ять називають технологічними пастками:
- прив’язка до інфраструктури (як у випадку з викопним паливом);
- хімічне забруднення;
- екзистенційні технології (наприклад, ядерна зброя);
- технологічна автономія (яскравий приклад – все більш самостійний штучний інтелект);
- дезінформація.
Інші чотири пастки називають структурними:
- короткостроковість (пріоритет швидких результатів замість довгострокового зростання);
- надмірне споживання;
- біосферна роз’єднаність;
- втрата місцевого соціального капіталу (коли дедалі більше цифровий світ відсікає соціальну взаємодію та потенційно сприяє подальшому поділу).
За оцінками вчених, 12 із цих пасток перебувають у просунутій стадії. Тільки технологічна автономія та втрата місцевого соціального капіталу ще не перетворилися на серйозні проблеми.
Набагато тривожніше те, що ці пастки мають тенденцію посилювати один одного. Це означає, що потрапляючи в одну з них, ми стаємо значно ближчими до іншої.
Картина вимальовується досить похмура, але дослідники не втрачають надії виправити все. За їхніми словами, зараз потрібна активна трансформація – цілеспрямовані зусилля, спрямовані на послідовне вирішення наявних проблем.
“Дуже проста річ, яку може зробити кожен, — це більше займатися природою та суспільством, одночасно дізнаючись як про позитивні, так і негативні глобальні наслідки наших власних дій на місцевому рівні“, – пояснює Йоргенсен.
Ми, можливо, недалекоглядні та деструктивні як вид, але ми також креативні, винахідливі та готові до співпраці, зазначають дослідники. Це означає, є надія, що наша доля ще не вирішена наперед.